Читати книгу - "Трагедії"

ГЕКАБА

620] Авжеж. Одних - до слави, хоч нічим були,

В неславу - славних божество скеровує.

АНДРОМАХА

Йду з сином із вітчизни - здобич ворога -

З пошани - в рабство... Переміна болісна!

ГЕКАБА

Конечність - сила грізна: та й від мене он

Відібрано Кассандру... Повели її...

АНДРОМАХА

Гай-гай!.. Як видно, другий на дочку твою

Аякс найшовся. Та чекай ще й інших бід.

ГЕКАБА

Ні міри моїм бідам, ні числа нема:

Наперебій на мене, хижі, падають.

АНДРОМАХА

630] Убито Поліксену: на Ахілловій

Могилі впала - дар німому прахові.

ГЕКАБА

О горе!.. Це ж Талфібій - пригадалося -

Неясними словами виклав ясно все.

АНДРОМАХА

Побачивши нещасну, я із повоза

Зійшла... Плащем окрила... Сльози вилила.

ГЕКАБА

О доню, доню!.. Так жахливо згинути!..

Ганебною такою впасти жертвою!..

АНДРОМАХА

Упала - як упала... її смерть, однак,

Гадаю, щасливіша від життя мого. [219]

ГЕКАБА

Умерти, доню, й жити - не одне і те ж:

640] Мертвець - ніщо. В живого - хоч надія є.

АНДРОМАХА

Послухай, що скажу я, моя матінко,

То, може, трохи втихне твого серця біль.

Померлий - все одно що ненароджений,

То краще вмерти, аніж світом нудити:

Хто вмер, той вже ніколи не страждатиме.

А хто знав щастя і нараз нещасним став, -

За втраченим у того вік душа болить.

То й Поліксена, мовби й не приходила

На світ, - не відчуває жодних мук тепер.

650] А я, до слави й щастя дотягаючись,

Бо мітила в високе, раптом схибила.

Все те, чим жінці скромній слід займатися,

Сповняла я старанно в домі Ректора.

Насамперед (не знаю, справедливо це

Чи ні, що жінку, хай-но з хати вигляне,

На язика узяти кожен квапиться),

Згнітивши серце, дому пильнувала я.

Й словечок, що в гурті жіночім пурхають,

Під крівлю не впускала, покладаючись

660] На власний розум - був мені за вчителя.

Погідним зором, язика мовчанкою

Втішала мужа. В чому брати верх над ним,

А в чому й уступити - завжди знала я.

Й ця слава, докотившись аж до ворога,

Мене згубила: тільки-но в полон взяли -

Мене за жінку вибрав сам Ахілла син.

У тих, хто мужа мого вбив, служитиму.

Коли, прогнавши з серця образ Ректора,

Відкрию душу перед мужем нинішнім, -

670] Мене осудить мертвий; а зненавиджу

Нового мужа - зацькують господарі.

Хоч, кажуть, однієї ночі вистачить,

Щоб нехіть жінки муж переломить зумів,

Гидка мені та жінка, що, вчорашній шлюб

Забувши, до нового мужа горнеться.

Й кобила, коли поряд під ярмом нема

Напарниці, тягтиме тільки з примусу -

Створіння безсловесне й ненаділене

Розсудком, значно нижче за природою.

680] Мене ж усім ти вабив, любий Ректоре:

Хоробрістю, багатством, родом, розумом.

Мене цнотливу взяв ти з дому отчого,

Дівоче ложе перший ти з'єднав собі.

І ти загинув... Я ж на кораблі пливу

В Елладу - під ярмом, раба, хилитимусь. [220]

Хіба, скажи, не легша Поліксени смерть,

Хоч так над нею плачеш, од моїх страждань?

Нема й того у мене, що є в кожного, -

Надії; та й на щастя, що всміхнеться ще,

690] Я не вповаю. Все ж мана - приваблива.

ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ

Одне для всіх нас горе. Плач твій чуючи,

Й свої страждання бачу, мов у дзеркалі.

ГЕКАБА

На кораблях, щоправда, не бувала я,

Та бачила малюнки, чула розповідь:

Аби помірній бурі не піддатися,

Пильнують мореплавці свого діла всяк:

Той зайнятий стерном лиш, цей - вітрилами,

А ще хтось - воду поспіхом вичерпує.

Коли ж найвища хвиля розгуляється -

700] Поклавшися на долю, навмання пливуть.

І я так нині: виром лих підхоплена,

Вже й руки опустила і стою, німа,

Бо як опертись бурі, небом посланій?..

Не побивайся, доню, й ти за Ректором:

Хто вмер, того сльозами не вернути вже.

Шануй свого нового повелителя,

Приваблюй мужа благородством звичаїв.

Послухаєш - то й друзям буде радісно,

Й нащадка мого сина зможеш виховать -

710] Надію Трої, щоб тобою зроджені

Сини відбудували Іліон колись

І місто величаве звели заново.

А втім, почнеться зараз інша бесіда:

З ахейців, бачу, знов хтось наближається.

Яку ж то нам ще іншу новину несе?..

ЕПІСОДІЙ ТРЕТІЙ

Входить Т а л ф і б і й .

ТАЛФІБІЙ

Найдужчого з-поміж фрігійців Ректора

Жоно, не гнівайсь: неохоче вістку цю

Несу тобі од війська й Пелопідів двох.

АНДРОМАХА

Ну що там? Чую зразу: не з добром ідеш.

ТАЛФІБІЙ

720] Рішили цього хлопця... Як сказать тобі?.. [221]

АНдромаха

Віддати в службу іншому господарю?

ТАЛФІБІЙ

У жодного з ахейців не служитиме.

АНДРОМАХА

Фрігійців ніжний пагін - тут залишиться?

ТАЛФІБІЙ

Звістить би якось м'якше про біду таку...

АНДРОМАХА

При добрій звістці - недоречна стриманість.

ТАЛФІБІЙ

Як так, то знай всю правду: вб'ють дитя твоє.

АНДРОМАХА

З цим горем шлюб новий мій не зрівняється!

ТАЛФІБІЙ

Це Одіссей взяв слово і схилив усіх...

АНДРОМАХА

Нещасна я!.. Незмірний мого серця біль!..

ТАЛФІБІЙ

730] Мовляв, ще другий Гектор з нього виросте.

АНДРОМАХА

Щоб він своїй дитині присудив таке!..

ТАЛФІБІЙ

З троянської твердині буде скинутий

Напевно вже... Кріпися, не горни його

До себе гарячково... Будь розумною.

В безсиллі й не подумай опиратися -

Ніхто ж не допоможе. Зваж ти ось на що:

Без мужа, без вітчизни, у неволі ти,

А ми, скільки нас є тут, чи не зможемо

Одну приборкать жінку? Не впирайсь дарма,

740] Не будь же ні гнівлива, ні злопам'ятна:

Озлобиш військо словом нерозсудливим, -

Хто сина похоронить? Хто сплакне над ним?

А мовчки сприймеш горе, помірковано, -

Без похорону син твій не залишиться,

Ласкавіші й до тебе будуть елліни.

АНДРОМАХА

О найдорожчий, наймиліший сину мій!

Тебе вб'є ворог... Кинеш свою матінку!.. [222]

Що іншого рятує - знатність батькова, -

Це згубою для тебе обернулося.

750] Та й мужність батька не дала добра тобі.

В лиху годину, видно, я ввійшла колись,

Пошлюблена, щаслива, в дім до Гектора.

Не з тим, щоб жертву народити ворогу,

А владаря земель родючих Азії!..

Ти плачеш, сину, щось передчуваючи?..

І горнешся, й за одяг мій хапаєшся,

Мов те пташа, щоб ненька під крило взяла.

Не прийде Гектор. Списом, оборонець твій,

Не вдарить: із Аїду не вертаються.

760] До кого вдатись? Ні близьких по батькові,

Ні охоронців Трої... З вежі стрімголов

Упавши - о жорстокість! - душу видихнеш.

Солодка ношо, найдорожчий скарбе мій!