Читати книгу - "Донька від Люцифера, Ірина Скрипник"

——— І чим це закінчилось? — подивилася богиня смерті на нього пронизливим і пильним поглядом.

Обличчя Адама відразу ж помрачніло. Він опустив голову і деякий час просто мовчки стояв так, ніби роздивлявся землю під своїми ногами. Його думки, здавалося, поверталися до давно забутих подій, що викликали в ньому біль. Потім все ж почав говорити. Голос був тихим і тужливим:

——— Після того, як Люцифер привів Елізу до пекла, тільки і робив, що ліз постійно до неї обійматися. Поводився, наче якийсь закоханий дурень. Мене це бісило, але я не займав їх. Проте потім брат вирішив справити на неї враження і сказав, що непогано було б вбити її колишнього. І якось так співпало, що її колишнім виявився Карлос — той, хто мав за передбаченнями Астри вбити Леона, з яким у Люцифера був контракт. Сказати, що я охрінів — це нічого не сказати. Та навіть після цього я намагався не лізти до них. Дрімав собі десь в сторонці. Інколи розмовляв з Елізою. Але Люцифер вирішив, що я також повинен брати участь в полюванні на Карлоса. Під час полювання він зустрівся з Гретхеном і був сильно поранений. Вірніше сказати, Гретхен вбив його. Пекло відродило Люцифера і він почав говорити, що то моя провина в тому, що все сталося саме так. Хоча, якби він краще тримав свого прутня в штанях, цього б нічого не було. Тож я знову відмахнувся і сказав, що він дарма робить трагедію з усього. Пекло все одно його завжди повертає до життя. Та й зайвий раз померти йому не завадить. Може, хоча б так мізки зʼявивляться. Нашу розмову почула Еліза і почала розпитувати в мене, як влаштовано пекло, чому в Люцифера такий паршивий настрій і т.д. Я більш-менш пояснив їй все, і ліг спати. Та поки я спав, вона заключила угоду з душами пекла, бо вирішила, що повинна вбити всіх богів, аби звільнити Люцифера від пекла. 

Несподівано Адам підняв обличчя, і Латерія побачила, наскільки червоними та мокрими стали його очі. Біль і горе, що ховалися в його душі, тепер вийшли на поверхню, наповнюючи його погляд глибоким стражданням. Йому було важко згадувати про те, що сталося більше п'яти років тому. Спогади тиснули на нього, мов тяжкий вантаж. Але він продовжував говорити. Його голос був хрипким і зламаним:

——— Коли Люцифер про все дізнався, знову звинуватив в усьому мене. Потім пішов її шукати. Коли знайшов — привів до пекла, зробив їй джакузі і наказав чекати його. Після цього зник. Ми залишились удвох.

Адам сів на землю. Його плечі опустилися вниз. Він закрив руками голову, хитаючись з одного боку в інший, наче намагаючись позбутися цих болючих картин, що переслідували його. Сльози текли по його щоках, змішуючись зі сльозами, що вже були там, роблячи його обличчя вологим і змученим. Його дихання було переривчастим. Кожен подих віддавався болем у його грудях.

Розуміючи, що його розповідь доходить кінця, Латерія повільно сіла поруч. Вона м'яко поклала свою руку йому на плече. Її дотик був теплим і заспокійливим, наче обіцяв, що все буде добре. Згодом вона обережно притиснула його до себе, обіймаючи і гладячи по голові. Рухи були ніжними і обережними, як у матері, що заспокоює свою дитину.