Читати книгу - "Політ ластівки. Книга 1, Ольга Кост"

Я задоволено плескаю в долоні.

- Але спочатку іди в душ, від тебе смердить - жартівливо затискаю носа пальцями.

- Так значить. Якби не я, ти би не обіграла брата.

- Що? – спалахую я. – Я виклалися там на 200%, якби не я, це ти би не обіграв свого капітана.

- Ну добре, добре. Йди сюди, - хлопець обіймає мене однією рукою. – Згоден.

- От так одразу треба було.

- Згоден, що від тебе жахливо смердить.

- Що? – відсахуюся від хлопця.

Алекс гогоче в голос.

- Не ображайся, я пожартував.

Намагаюся, скинути руку хлопця, але він лише ближче пригортає мене.

- Ластівко, я пожартував. Чесно. Ти приємно пахнеш, навіть спітніла, - хлопець м‘яко цілує мене у скроню.

Його дотики відчуваються так приємно і звично.

В аеропорт ми прямо таки ввалюємося всі разом, ми майже запізнилися.

- От чорт. Я забула картку, - плескаю себе по лобі.

- Яку картку? – запитує Алекс.

- Ну, ті з якими зустрічають своїх. Картинка з написом.

- Зачекай секунду.

Алекс відходить від нас, підходить до пари похилого віку. Розмовляє про щось з ними, і чоловік відає йому свій лист.

- Ось твоя картка, - хлопець простягає мені аркуш.

- Найгарячіша гарбузинка, - в голос читаю напис.

Ми дружно сміємося.

- Можеш на зворотному боці написати свій текст, - пропонує Алекс.

- Наталі, твоя помада з тобою.

- Так. А що?

- Дай її мені.

Подруга риється в своїй маленькій сумці і простягає мені свою помаду. Відкриваю її і кришечку тримаю в зубах, лист спираю на найближчу колону і дописую під текстом ім’я Романа. Нашвидкуруч фарбую губи і залишаю замість крапки поцілунок.

- Ось так краще. Я готова.

- Ставай попереду. Роман сходить на екскаватор, - підштовхує мене брат.

Спиною впираюся в груди Алекса, хлопець опускає руки на мої плечі. Тримаю поперед себе аркуш. Роман оглядає хол в пошуках нас і от його погляд натикається на мене, його обличчя осяює широка тепла посмішка. Відчуваю, що мої губи розтягнуті в такій самій посмішці. Хлопець наближається до нас, я від нетерпіння злегка підстрибую.

- Гарбузинка? – скептично запитує Роман.

- Найгарячіша гарбузинка Роман, - швидко викрикую я і кидаюся на хлопця з обіймами.

Роман міцно мене обіймає.

-  Привіт, моя красуня. Як я за тобою скучив , - говорить мені на вухо хлопець.

- І я скучила, - ще раз міцно обіймаю хлопця і відступаю в сторону, даю можливість привітатися з іншими.

Наталі кидається на хлопця з такими же міцними обіймами, як і я, Макс по дружньому обіймає, з Алексом обмінюються швидким рукостисканням.

- Ці два дні погода наче здуріла. Особливо учора. Місцями повиривало дерева. Але мені пощастило, на сьогодні негода взяла відгул. То ж от я тут. Вибач, що не встиг вчасно.

- Головне, що ти тут.

Роман посміхається своєю широкою білозубою посмішкою, що гарно контрастує з його смуглою шкірою. Посмішка відбивається і в його теплих карих очах. Волосся в Романа темне і кучеряве.

- А як справи з тією проблемою, що ти казала?

- Якою проблемою? – цікавиться Макс.

- Том, - пояснюю я брату. – Наталі чудово його провчила. І тепер думаю він від мене відчепиться.

- Подробиці, я вимагаю подробиць, - Роман обіймає мене однією рукою і ми виходимо з будівлі.

- Все з часом. У Лексі є фото, які вона мені так і не відправила. Як тільки фото буде в мене, я розкажу тобі про нашу геніальну ідею, – діловито промовляє подруга.

- Наша? Ти і Ліві?

- Ні. Ліві нічого не знала до останнього. Ми з Максом придумали.

- Ого. Макс ж не втручається в твої особисті справи.

- Цього покидька потрібно було провчити і як можна жорсткіше. Таке не можна було просто так залишати, - відповідає брат.

- Не надто ви суворі до нього? І чого ви його провчили? Як я зрозумів, Ліві він не сподобався і вона не могла від нього відчепитися, от їй і потрібен був підставний хлопець.

- Ти йому не розповіла? – дивується Наталі.

- Я не хотіла телефоном.

- Що ти мені не розповіла, - насторожено запитує Роман.

- Після другого побачення Том відвіз мене додому, але йому здалося, що цього замало. Він захотів посидіти в машині і ледь мене не взяв силою.

- Що? – рот Романа так і залишається відкритим.

- Саме так. І в нього це би вдалося якби не Алекс. Він його побив. Том збісився і в школі почав всім тріпатися, що я до нього приставала і ми це зробили ще на першому побаченні, і що мені взагалі не важливо з ким і коли спати.