Читати книгу - "Таємниці розкриває санскрит, Степан Іванович Наливайко"

Геродот у V ст. до н.е. в своїй знаменитій «Історії» пише:

«Третя ріка — Гіпаніс, її джерело в Скіфії і починається вона з великого озера, навколо якого пасуться дикі білі коні. І правильно називають це озеро матір'ю Гіпаніса. Отже, з нього витікає Гіпаніс і на відстані п'яти днів шляху в ньому ще небагато води і його вода солодка, але після того на відстані чотирьох днів шляху від моря його вода стає дуже гіркою. Це тому, що в нього вливається одне гірке джерело, яке хоч і зовсім мале, але дуже гірке і його вода змішується з водою Гіпаніса, що є великою рікою серед малих, і це джерело надає його воді такий смак. Це джерело лежить на межі країн скіфів-землеробів і алізонів. Назва цього джерела і місцевості, звідки витікає його вода, по-скіфському Ексампай, а по-еллінському — Священні Шляхи» (Геродот, 192). Трохи далі «батько» історії додає: «Отже, проміж рік Борисфен і Гіпаніс є місцевість Ексампай … В тому місці стоїть казан, ушестеро більший від кратера, що його присвятив Павсаній, син Клеомброта в гирлі Понту Евксіну… Цей казан у Скіфії вільно вміщує шістсот амфор і завтовшки цей скіфський казан має шість стіп. Як кажуть тубільці, його було зроблено з наконечників стріл» (Там же, 199).

Дослідники небезпідставно вважають, що Ексампай був загальноскіфською релігійною святинею, хоча Геродот і не дає прямої вказівки щодо цього. Проте переклад назви Ексампай грецькою як «Священні Шляхи» красномовно свідчить на користь такого припущенння. Відомий дослідник С.О.Жебелєв відзначає, що місцезнаходження тут величезного казана вказує на існування в Ексампаї скіфських святилищ (Жебелев, 339). Б.М.Граков вбачає у розповіді античного автора вказівку на загальноскіфський характер цієї святині й погоджується, що саме тут могли відбуватися різноманітні скіфські торжества й урочистості; небачені ж розміри мідного казана не викликають сумніву в його ритуальному призначенні (Граков, 112). Ще один дослідник, Д.С.Раєв<131>ський, також вважає: Ексампай був центром скіфського організованого світу; такий центр характерний тим, що через нього, за первісними уявленнями, пролягає найкоротший шлях, який зв'язує Землю і Небо. Тому є всі підстави гадати, що скіфські свята відбувалися саме в урочищі Ексампай — та й недарма, на думку дослідника, Геродот тлумачить назву його як Священні Шляхи (Раевский, 114).

Існує думка, досить поширена й авторитетна, ніби значення не всіх слів та назв, що їх подає Геродот як скіфські, знаходять пояснення в іранських мовах, а скіфів відносять до іранських племен. Хоча з такою думкою важко погодитися, бо вона, як на нас, суперечлива в самій своїй основі. Якщо скіфи справді іраномовні, то суто скіфські слова мають пояснюватися з іранських мов. Якщо ж вони не пояснюються, то цьому можуть бути дві причини: або скіфи не іраномовні, або тлумачення йде хибним шляхом. Підтвердженням цього є випадок із самоназвою скіфів — сколоти та іменем першого скіфського царя — Колаксай, що їх теж відносили до «непояснюваних» на іранському грунті слів. Проте, як показало дослідження, і етнонім сколоти, і ім'я Колаксай цілком піддаються тлумаченню і на індійському, і на іранському грунті (Наливайко, 57–60).

Отож однією з таких непояснюваних назв вважається і назва Ексампай. Дехто схильний гадати, що початкове Е- в ній — заперечна частка, тому Ексам- може означати «неушкоджений», «цілий»; компонент — пай зводиться до іранського слова із значенням «стежка», «шлях», «путь». Проте М.Фасмер вважає ці етимології незадовільними саме з мовного боку (Куклина, 7).

Останнім часом, завдяки виявленню в Північному Причорномор'ї індоарійського мовного пласта, є спроби витлумачити назву Ексампай на індійському грунті. Так, зокрема, О.Трубачов розкладає цю назву на три компоненти: а — кшама — пая, де перший елемент, за ним, заперечна частка, другий — означає «придатний», а третій — «вода». Тобто вся назва тлумачиться як «Непридатна вода /для пиття/». Це, на думку дослідника, цілком відповідає повідомленню Геродота й даним фізичної географії про непридатні для пиття, сильно мінералізовані води цієї частини південнобузького басейну (ЛП, 18).

Отож одностайності серед дослідників щодо походження і значення назви Ексампай немає. Немає одностайності і щодо локалізації скіфської святині, вона й досі лишається дискусійною, хоча Геродот нібито цілком конкретно прив'язує її, зазначаючи, що Ексампай — притока Гіпанісу і водночас — назва місцевості. Одні дослідники ототожнюють річку Ексампай із Синюхою, невеличкою сьогодні річкою, яка впадає в Південний <132> Буг, колись Гіпаніс, у районі Первомайська. Інші вважають, що Ексампай — річка Гнилий Єланець, який і собі впадає в Південний Буг нижче Мертвовода. Треті схильні гадати, що Ексампаєм колись називали сучасну річку Чорний Ташлик (Агбунов, 141–156).

У «Словнику гідронімів України» дається помітка, що в давніх актах річка Синюха називалася Синя Вода, Синьовода і що «на речке на Синеи Воде… город Синяя Вода» (СГУ, 501). Чи не тут приховується розгадка назви Ексампай, адже Ексампай — також і назва річки і назва місцевості, як є річка Синя Вода і місто Синя Вода. А особливо коли зважити, що — пай у назві скіфської святині справді може означати «вода». Це підтверджує санскрит, у якому слова пая, пайо означають «вода», «питво», «сік», «молоко»: пайода — «хмара» /досл. «даюча воду»/, пайоваха — «хмара» /досл. «везуча воду»/, пайодгара — «хмара» /досл. «тримаюча/держача воду»/, пайодгі — «море» /досл. «вмістилище води»/ тощо (СРС, 367).

Якщо зважити, що скіфів відносять до іраномовних племен, то ймовірно припустити: назва Синьовода — слов'янський переклад давнішої, скіфської назви. І якщо компонент — вода в ній тотожний компонентові —пай у скіфській назві Ексампай (а це підтверджують санскритські факти), то, виходить, компонент Ексам- може бути значеннєво тотожним компонентові Синьо- у назві Синьовода. І навіть більше: компонент Ексам- у такому разі може пов'язуватися із значенням «синій».

Близькі фонетично до Ексам- слова із значенням «синій» іранські мови справді знають. Поняттю «синій» тут відповідають, зокрема, авестійське ахшаена, давньоперське ахшайна, осетинське ехсін, у памірських мовах — шін.

Назва Ексампай відома нам через давньогрецьку мову, яка майже традиційно передає іранське звукосполучення — хш- як — кс-. У такому разі іранське ахшайна прибирає