Читати книгу - "Таємниці розкриває санскрит, Степан Іванович Наливайко"

Таким чином, стає очевидним, що назва Ексампай цілком може тлумачитися як Синьовода, що Синьовода — семантичний відповідник скіфському (у грецькій передачі) Ексампай, що обидві назви, слов'янська і скіфська — значеннєві двійники. Але чому ж тоді Геродот перекладає назву Ексампай як «Священні Шляхи»? Або він припустився неточності, що малоймо<133>вірно, або ж назва Ексампай первісно означала не «Синьовода», а щось інше.

Оскільки компонент — пай у назві Ексампай має аналогії в санскриті, то навряд чи є підстави вважати, що неправильно витлумачений саме цей компонент. Тим більше, що основне навантаження, смислове, як правило, падає саме на перший компонент складного імені чи складної назви. Тож, очевидно, хибно витлумачитися міг якраз перший компонент, Ексам-. Саме під цією словесною оболонкою має приховуватися слово, напрочуд схоже фонетично на Ексам-, але відмінне за значенням. То що ж це за слово може бути?

Як вказує Геродот, Ексампай міститься між Гіпанісом і Борисфеном, тобто між Південним Бугом і Дніпром, якщо оперувати сучасними річковими назвами, на території скіфів-орачів та алізонів. Як слушно зауважує відомий скіфолог та іраніст В.І.Абаєв, у читачів завжди викликав подив факт існування двох племен — скіфів-орачів і скіфів-землеробів, назви яких, по суті, відбивають однаковий господарський уклад, хоча насправді вони протиставляються одне одному. Але ж відповідні їм назви аротерой та георгой у грецькій мові — синоніми! Інша справа, якщо допустити, що скіфи-землероби в Геродота не господарська характеристика скіфського племені, а адаптація місцевого, скіфського етноніма гауварга, який знаходить аналогію в назві іншого скіфського племені — хаумаварга, засвідченого ще в давньоперських клинописних текстах. Якщо етнонім хаумаварга означає «ті, що поклоняються хаомі», де хаома те саме що й індійська сома — священний напій давніх іранців та індійців, то етнонім гауварга або говарга має означати «ті, що поклоняються бикові /або корові/». А це свідчить за те, що між Дніпром і Південним Бугом колись жило плем'я /чи племена/, якому був властивий культ Священного Бика (Абаев, 74–76).

У такому разі компонент Ексам- не що інше як санскритське укшан, авестійське ухшан — «бик», які мають свої відповідники і в інших мовах (гот. auhsa, дсакс. ohso «бик», «віл», англ. ox та ін.) і походять від іє. uksin із цим самим значенням (ОD, 638).

Як видно, слово укшан — «бик» дуже близьке фонетично до іранського ахшайна, а особливо до осетинського ехсін із значенням «синій». Тому й не дивно, що первісно гідронім і топонім мусив мати форму Ухшанпай/Укшанпай із значенням «Бик-вода», «Бик-ріка» або «Вода/Ріка Бика». З часом, очевидно, справжнє значення слів ухшан/укшан призабулося, що й призвело до переосмислення назви: вона стала асоціюватися зі словом синій. Хоча, судячи з усього, між значеннями «бик» і «синій» існує все ж якийсь зв'язок, який поки що не вдається переконливо пояснити. Тут варто тільки нагадати, що такі індійські божества як <134> Вішну, Крішна й Рама тісно пов'язані з поняттям «бик» і зображаються синюватими.

Тож є підстави тлумачити геродотівський Ексампай як «Вода Бика», «Бичача Вода», «Бичача Ріка», «Бик-ріка». А це підтверджує і здогад скіфолога Д.С.Раєвського, що саме з розміщенням на Гіпанісі скіфського культового центру пов'язане походження назви Гіпаніс (Раевский, 115).

Справді, в назві Гіпаніс перший компонент Гі- споріднений із компонентом гау-/го- в етнонімі гауварга/говарга й означає «бик», «самець» (СРС, 196). А варга із санскриту пояснюється як «варна», «стан», «клас» (Там же, 566). Тут доречно нагадати, що давньоіндійське суспільство ділилося на варни, інакше — стани, які займали суворо визначене місце в суспільстві. Основних варн або станів було чотири — жерці-брахмани, воїни-кшатрії, вайш'ї-землероби та шудри, залежні від перших трьох станів. Причому характерно, що саме індійські назви цих станів широко відбиті в українських прізвищах та назвах. З чого, очевидно, й висновок, що й предки сучасних українців знали чотиристановий суспільний поділ.

Другий компонент у назві Гіпаніс, тобто — пані, якщо відкинути грецьке закінчення, має те саме походження і значення, що й компонент — пай у назві Ексампай. І — пай, і —пані походять від спільного кореня па- «пити» (СРС, 386, 389). Сюди ж лягають санскритське пан та хінді пані — «вода» (ХРС, ІІ 64–66). Цей компонент і досі виразний у назві іншої ріки — Кубань, яка, до речі, в давнину також називалася Гіпаніс, як і Південний Буг. Чисто індійською була б назва Гопані, але й так помітна очевидна подібність її з назвами Кубань та Гіпаніс. Таким чином, назва Ексампай є семантичним двійником назви Гіпаніс, тоді як назви Гіпаніс та Кубань є двійниками етимологічними, тобто вони мають спільне походження і однакове значення. Показове й те, що саме на Кубані й Південному Бузі античні джерела упродовж майже тисячоліття, починаючи з УІ ст. до н.е., фіксують індоарійське плем'я дандаріїв (див. статтю «Українські дандарії, індійські кияни»). Ще один цікавий момент: на означення Південного Бугу засвідчено й назву Ак-су (СГУ, 423), досл. «Біла вода» (тюркське); це може цілком бути впливом первісного Ексампай (пор. назву Окс — «Бик» у античних авторів на означення середньоазіатської Амудар'ї, а також назву Вахш у Таджикистані із цим самим значенням).

Слід зазначити, що санскрит знає і компонент — паї, який вживається лише в складних словах, де має значення «той, що п'є», «п'ючий». Наприклад, станапаї — «немовля», досл. «ссучий грудь» (санскр. стана — «жіночі груди», «перса» споріднене з нашим стан — пор. означення щодо жінки: з високим ста<135>ном). Санскритський компонент — паї цілком збігається з компонентом — пій в таких українських словах як напій, водопій і теж вживається тільки в складних словах. Українська гідронімія знає і назву Супій (СГУ, 540), де — пій може означати «вода», а весь гідронім — «Добра /Смачна вода», оскільки суфікс су- в санскриті надає основному слову вищого ступеня якості (СРС, 732).

Ці дані наштовхують на думку, що елемент — пай у назві Ексампай може означати й