Читати книгу - "Брама Абаддона, Джеймс С. А. Корі"

в довгий політ, чи щось із значно тоншим розрахунком.

Можливо, трошки і того, й того.

Проте він спостерігав за відступом свого екіпажу. Збігло два

дні перебування документалістів на борту, і Наомі практично

переселилася в рубку, звідки вони її не могли дістати. Еймос

мимохідь спробував був щастя з Монікою та доклав трошки

серйозніших зусиль, залицяючись до Окджу. Зазнавши невдачі

з обома, він став проводити більше часу в майстерні. З усього

екіпажу тільки Алекс проводив час із пасажирами, та й то не

часто. Подекуди він і спав у кріслі пілота.

Вони погодилися на інтерв’ю, і Голден розумів, що вічно його

уникати не вдасться. Політ не тривав іще й тиждень, і навіть із

таким високим прискоренням до пункту призначення лишалися

місяці. Крім того, вони мали дати це інтерв’ю згідно з умовами

контракту. Дискомфорт, який відчував Голден, майже змусив

його відволіктися від того факту, що вони з кожним днем іще

ближче підбиралися до Кільця й забаганок Міллера. Майже.

— Сьогодні субота, — оголосила Наомі. Вона відпочивала

в аварійному кріслі біля станції зв’язку. Дівчина вже давно не

стриглася, і волосся відросло настільки, щоб почати їй

дошкуляти. Останні десять хвилин вона витратила на спроби

заплести його в косички. Цупкі чорні кучері всіляко пручалися

й немовбито рухалися на власний розсуд. На основі

попереднього досвіду Голден боявся, це все закінчиться тим, що

Наомі просто втомиться та обкарнає його наполовину.

Насправді, їй подобалася думка відростити по-справжньому

довгі коси, але серйозно вона про них не замислювалася. Голден

сидів за бойовою станцією в рубці, спостерігав за цією

боротьбою та губився в думках.

— Ти мене чув? — перепитала вона.

— Сьогодні субота.

— Ми запрошуємо наших гостей на вечерю?

У них на борту панувала традиція щонайменше раз на

тиждень, незважаючи ні на що, усім купно збиратися й вечеряти

разом. Не гласна домовленість відводила на цей день саме

суботу. На борту календарний день тижня насправді мав

нікчемне значення, проте відводячи на ритуал саме суботу, Голден вважав за потрібне таким чином відзначати кінець

робочого тижня. Ненав’язливе нагадування, що за межами

їхнього всесвіту із чотирьох душ іще існувала Сонячна система.

Проте він не думав, чи варто спеціально запрошувати на цей

захід

команду

документалістів.

Це

відгонило

якимсь

вторгненням. Суботній же вечір призначався тільки для

екіпажу.

— Ми ж не можемо так просто відгородитися від них, — зітхнув

Голден. — Правда ж?

— Хіба що хочемо влаштувати вечерю прямо тут. Ти ж їм

дозволив тинятися на камбузі.

— Прокляття, — вилаявся він. — Треба було обмежити їхнє

пересування самими їхніми каютами.

— На чотири місяці?

— Ну, ми могли би просовувати їм їхні пайки та

сечоприйомники під двері.

Наомі всміхнулася:

— Еймосова черга готувати.

— Гаразд, зараз гукну його й скажу, що вечеря о восьмій.

* * *

великою кількістю часникового соусу та пармезану. Це була його

улюб лена страва. І він міг проциндрити купу грошей, купуючи

справжні зубчики часнику або реальний пармезан під тертушку.

Ще одна розкіш, якої вони собі не зможуть дозволити, якщо

програють Марсу в суді.

Поки Еймос закінчував досмажувати в олії гриби з часником, Алекс накривав на стіл та займався напоями. Голден з Наомі

сиділи по один край столу, тоді як документалісти обсіли інший.

Вони приязно піджартовували одне над одним, і якщо в такому

спілкуванні й лишався некомфортний підтекст, він не до кінця

розумів чому саме.

Голден попросив їх не брати камери та записувальні пристрої

за стіл, і Моніка з ним погодилася. Кліп, марсіянин, обговорював з Алексом щось з історії спорту. Окджу й Коен, сидячи навпроти Наомі, переповідали якісь приколи зі свого

останнього завдання, коли вони знімали фільм про нову наукову