Читати книгу - "Безстрашність, Вікторія Хорошилова"

— Так.

— Добре. Ми скоро звільнимося, і ти обов'язково все розповіси.

— Добре.

Королівська сім'я прибула за кілька годин і королева Мартіна одразу поспішила до мене, власне король із синами прийшов слідом за нею. Довелося все розповісти.

— Ну ви красені обидва, чим ви думали, сунувшись туди?! — вигукнув король.

Я здивовано подивилася на нього, а потім сказала:

— Мене більше дивує, як мене знайшли, як і вони не побоялися туди зайти. Бо, за словами Генріха, ми з Альфредом були перші люди, хто туди зайшли, ну окрім байкером. І між іншим нас добре прийняли.

— Ти вже говорила. Відстежили за маячком у байку. Коли вони вас повертали, привезли на твоєму байку чи він там залишився.

— Там залишився, — одразу сказав Альфред, — шоломи і рукавички теж там.

— Це добре, може тепер тебе так швидко не знайдуть. Потрібно посилити твою охорону, малятко. Гаразд, будьте до вечері в номері, за дверима поставлю хлопців.

Королівська сім'я пішла, а я поцілувала Альфреда.

— Обійми мене, а то я щось нервую.

— Не бійся, я за тебе життя віддам.

— Я не хочу тебе втратити.

Альфред дбайливо притискав мене до себе і цілував лоб, віскі, гладив руками спину.

— Ти така тендітна і така сильна.

Я першою поцілувала його, мені хотілося сказати, що я люблю його, але поки не наважувалася сказати вголос. Може тому що ми занадто мало разом. Цілуючись, ми перемістилися до ліжка і на ньому вже просто лежали, обіймаючи одне одного. Я здивувалася, чому саме так, а потім згадала своє запитання Альфреду про контрацепцію.

— Альфред, а є щось таке, що може вберегти від лазера? Раніше знаю, були бронежилети, від куль.

— Зараз вони теж є, тільки виглядають більш витончено і не помітно, — сказав хлопець із певною гордістю.

— Одягнеш сьогодні під костюм.

— Тоді доведеться під сорочку, а то буде помітний. Я б краще його на тебе одягнув.

— Не вийде, я ж у сукні буду. Поцілуй мене ще, це так приємно. Поруч із тобою почуваюся в безпеці, це так п'янить.

Альфред тільки задоволено посміхнувся і ми знову почали цілуватися, а він паралельно ласкаво гладив мої стегна, талію і щось мені підказує, що ледве себе тримав, щоб не піти далі.

— Може, роздягнемося?

— Ізі, — простогнав Альфред, — я шалено тебе хочу, але це буде неправильно.

— Чому?

— З деяких причин. І не тому, що я не хочу брати відповідальність за свою жінку і наше майбутнє. Я дуже хочу прожити з тобою все своє життя і народити купу діточок. Просто зараз це буде злегка поспішно, коли ми тут на планеті, а не вдома, де ти будеш у цілковитій безпеці.

— Альфред, з тобою я почуваюся в безпеці. На додачу хлопці за дверима підстрахують нас від чужого вторгнення. І якщо ти не боїшся відповідальності за наслідки...

Я вирішила не договорювати, а просто лягла на нього зверху й поцілувала. Щось владне було в цьому поцілунку. Щоправда на додачу я стала його роздягати. А він навіть не пручався, навіть більше він мені й не допомагав. Я задоволенням подивилася на нього в одних трусах і посміхнулася. Швидко скинула з себе блузку і штани.

— Мені продовжувати чи ти сам роздягнеш мене?

Я повільно покрутилася перед ним. За секунду Альфред був уже біля мене і підхопив на руки.

— Ну раз ти наполягаєш, як я можу тобі відмовити, — сказав він із задоволеною посмішкою.

— Альфред, — сказала я суворо, він завмер, і тут же додала веселим голосом — ти диво, моє диво.