Читати книгу - "Принади життя чорної відьми, Кілі Каель"

Люди, які звикли до безкарності, не стежили за виразами і словами, які кидали на чужу адресу, не помічали власної прихованої злості та заздрощів, а тому не надто дбали про те, що часом мимохідь виривалося у них з рота. Зате все чітко чула Каліста і не збиралася впускати можливості використовувати свої сили – їх теж треба підживлювати. Такі вже вони чорні відьми, страждають і гинуть, не вбираючи зло і пригнічуючи свою темну суть.

Тому, коли в магазинчик зайшли дві знатних дами в розфуфирених капелюшках, брязкаючи брязкальцями і красуючись новими вбраннями, Каліста нагострила вушка. Є така особливість у представниках знатного походження – не звертати уваги на прислугу, працівників та людей, які їх обслуговують. А дарма, адже всі вони мають вуха та язик, і кожен може щось розповісти про свого наймача, не обов'язково приємне.

Звичайно, на вітання дівчини за прилавком ніхто відповісти не спромігся, не по чину. Та й розмову свою перервати пані не подумали. Навіщо? Яка різниця, почує щось сіра миша, що продає мило, чи ні, це точно не хвилювало жінок.

- Кажуть, він усі будинки на цьому перехресті відвідав, - охнула жінка в рожевій сукні з каштановими кучерями та великою кількістю рум'ян на щоках.

- Так, а пані Жанет його навіть на чай затягла. От гадина. Ніяк не заспокоїться, все свою дочку влаштувати намагається, – хмикнула білявка у зеленому.

- Так, їй важко приходиться, таку потвору не кожен візьме. Зате придане за нею, кажуть, дуже пристойне! – кинула брюнетка, тихо сміючись.

- Та якби я мала таку невдалу зовнішність, мого чоловіка і велике придане настрій би не підняло, - розлилася в дзвінкому сміху блондинка, не підозрюючи, що відьма за прилавком клацнула пальцями.

- Не скажи, придане іноді дуже важливе, - продовжувала її співрозмовниця, роздивляючись коробочку з милом у вигляді квітки. - Син герцога Лерно нещодавно з ним і одружився. Поталанило його дружині, вона тепер герцогиня. Не була б я баронесою, сама б за нього пішла. А що, чудова з мене вийшла б герцогиня!

Клацнули пальці відьми вдруге, але, захоплені собою, жінки нічого не помітили. Вони дружно розсміялися жартам і, сплативши за покупки, задоволені, продовжили свій шлях і розповсюдження пліток. Вони ще не знали, що прокляття відьми набуло чинності, що життєва енергія жінок уже почала перетікати Калісті, а після повернення додому на обох чекав неприємний сюрприз. Блондинка в зеленій сукні цього вечора назавжди стала непривабливою для свого чоловіка, і близькістю з ним вона не зможе похизуватися навіть своєму відображенню. Друга ж дама незабаром буде залучена до скандалу і стане першою в місті жінкою, з якою публічно розірве шлюб її чоловік. Таким чином, вона справді отримає шанс стати герцогинею. Звичайно, якщо знайдеться герцог, який заплющить очі на її ганебне минуле.

Чи було шкода Калісті балакучих дівчат? Анітрохи. А нічого гидоту про людей за спиною говорити та плітки поширювати, тим більше із заздрості та злості. Та й сила вимагала – така вже природа чорної відьми – харчуватися від темних думок і вчинків людських.

Таких балакучих покупців у магазинчику побувало ще троє. Чоловік, який голосно вихвалявся перемогами на любовному фронті і нетактовно нав'язував свою увагу Калісті, за що й отримав любовну хворобу на причинне місце від відьми, а згодом скандал і качалкою по голові - від дружини.

Двоє жінок пліткували і лаяли свою подругу, будуючи підступні плани і плануючи капості. Подібне цькування Каліста зневажала і відігралася на дамах на всю котушку. В обох у найближчі кілька років будь-які плани будуть руйнуватися, а чвари і лайка наповнять їхній дім.

Відьма посміхалася, клацаючи пальцями і пропонуючи зробити покупку, одночасно виконуючи свій прямий обов'язок. Вона відчувала себе практично Санта-Клаусом, виконуючи бажання відвідувачів, тільки робила це по-своєму і з особливим блиском.

Вдосталь наситивши силу, Каліста взяла невеликий мішечок із заготовленими раніше заговореними травами, закрила магазинчик і, накинувши свою стару, але вже звичну шинель, використала захисне заклинання. Будь-який перехожий, який зустрічав дівчину на своєму шляху, відводив погляд, не в змозі зосередитися і розглянути зовнішність. Каліста розуміла, що, не знайшовши жодних слідів порушника, придворний маг міг розставити стражників патрулювати околиці. Тож вирішила підстрахуватися.

У темряві провулка на півдорозі до баронеси, відьма використовувала інше заклинання, але дуже слабке, щоб його не можна було визначити. Шаркаючи ногами, з-за рогу вийшла зморшкувата стара. Взявши для більшого ефекту тростину і шкутильгаючи на ногу, вона кректала всю дорогу до будинку баронеси, зображуючи ту, ким була кілька останніх десятиліть. Тож згадати і зімітувати старість проблеми не склало.

 Біля воріт маєтку вже чекала служниця, потираючи замерзлі руки. Побачивши гостю з клюкою, що наближається, тремтіння в тілі дівчини помітно посилилося, а губи раз у раз читали молитви. Зовнішній вигляд старої дійсно змушував зіщулитися, особливо, якщо люди знали, що стара ця – втілення темної магії.

- Прошу за мною, - заїкаючись, видавила дівчина, зачиняючи ворота за гостею і поспішаючи вперед до парадного входу.

- Дякую, - прохрипіла Каліста з-під капюшона, чим ще більше налякала служницю.

Відьма посміхалася, втративши рахунок кількості молитов, що бурмотіла дівчинка. І швидко оглядала величезний маєток, який навіть у темряві вселяв захоплення і змушував задерти голову, в бажанні розглянути всі деталі будівлі. Але часу на це не було, та й не розглянеш багато в глибоку ніч. Але те, що статок у барона був значний, було зрозуміло, тому що маєток явно перебував у відмінному стані, та й слуги у баронеси були одягнені добре.

На порозі вже чекала трохи розпатлана і нервово кусаюча губи господиня будинку.

- Здрастуйте, шановна, – прохрипіла відьма, важко човгаючи ногами назустріч жінці. - Пробачте стару, не привчена з панами говорити. Якщо що не по чину скажу, не ображайтесь.