Читати книгу - "Живи і дай померти, Ян Ланкастер Флемінг"

Сказавши це, М. застережливо підняв руку.

— Усі подробиці ви знайдете тут, — і він поклав правицю на коричневу папку. — Коротко кажучи, сектор С цікавить дизельна яхта «Секатур», яка курсує з острівця на північному узбережжі Ямайки через Флорида-Кіс та Мексиканську затоку до містечка Сент-Пітерсберг. Це — курорт на західному побережжі Флориди поблизу Тампи. За допомогою ФБР ми встановили власника цього судна й самого острова. Це такий собі «Містер Біґ», негр-гангстер. Мешкає в Гарлемі. Чули колись про такого?

— Ні, ніколи, — озвався Бонд.

— І що цікаво, — голос М. злагіднів і зазвучав тихіше, — двадцятидоларова банкнота, якою один із випадкових покупців-негрів розплатився за золоту монету і номер якої записав для підпільної лотереї «Піка Поу», була виплачена одному з охоронців містера Біґа. Нею розплатилися, — М. махнув люлькою у бік Бонда, — за інформацію, отриману від подвійного агента ФБР, який водночас є членом компартії США.

Бонд злегка присвиснув.

— Словом, — продовжив М, — ми підозрюємо, що цей ямайський скарб використовують для фінансування радянської шпигунської мережі — принаймні, в Америці. І наші підозри ще більше зміцняться, коли я скажу вам, хто цей «Містер Біґ».

Бонд чекав, не зводячи з М. очей.

— «Містер Біґ», — провадив далі М., зважуючи кожне слово, — ймовірно, найвпливовіший чорношкірий гангстер у світі. Він, — М. почав ретельно перелічувати всі регалії, — голова секти вуду «Чорна вдова», і сповідники вуду вважають його самим Бароном Самеді16. Ви знайдете все тут, у цій папці, — додав М, поплескавши рукою по файлу, — це дещо вам прояснить або, може, нажахає так, що ви не зможете заснути. «Біґ» також радянський агент, і нарешті — а це має особливо зацікавити вас, Бонде, — він агент добре відомого вам «СМЕРШу». 

— Так, — повільно мовив Бонд, — тепер мені все зрозуміло.

— Неабияка справа, — підсумував М., пильно вдивляючись у Бонда, — і «Містер Біґ» неабихто.

— Не думаю, що мені доводилося чути коли-небудь про великого негра-злочинця… — зронив Бонд. — Китайці — ті, звісно ж, стоять за торгівлею опіумом. Мені випадало також чути про солідних японців, які торгують перлами і наркотиками. Чимало негрів займаються збутом діамантів та золота в Африці, але ті не грають по-крупному. До серйозного бізнесу вони не дотягують. Сумирні, законослухняні громадяни, сказав би я — якби не їхня пристрасть до спиртного.

— Наш об’єкт — виняток, — зауважив М. — він не є чистим негром, бо має домішку французької крові. Народився на Гаїті. Навчався у Москві, про що ви детальніше дізнаєтесь із папки. А ця раса лише починає народжувати геніїв у всіх професіях — учених, лікарів, письменників. Тож настав час і для видатного злочинця. Врешті-решт, негрів у світі 250 мільйонів — майже третина від усього білого населення. У них достатньо мізків, здібностей і характеру. А тепер ще й Москва технічно підкувала одного з них.

— Хотів би я з ним зустрітися, — сказав Бонд. І додав, уже спокійніше: — Хотів би зустрітись із будь-ким зі «СМЕРШу».

— Тоді гаразд, Бонде. Візьміть це, — і М. вручив йому товсту коричневу папку. — І опрацюйте разом із Плендером та Деймоном. Будьте готові вирушити за тиждень. Це — спільна операція ФБР та ЦРУ. І, заради Бога, не наступайте ФБР на п’яти! Неприємності нам ні до чого. Удачі!

Бонд пішов прямо до командувача Деймона, начальника сектору А, тямущого канадця, котрий відповідав за зв’язок із ЦРУ — американською спецслужбою.

Деймон відірвав очі від паперів.

— Бачу, що ви погодилися, — сказав, дивлячись на папку. — Я так і думав. Присядьте, — і він махнув рукою на стілець поруч з електрокаміном. — Коли ви усе це переварите, я додам решту.

Візитка

Минуло вже десять днів після зустрічі з М. і розмови з Декстером та Лейтером, а я дізнався не надто багато нового, подумав Бонд, повільно прокидаючись у теплій розкішній спальні готелю «Сент-Реджіс» наступного дня після прильоту в Нью-Йорк.

Декстер повідомив йому безліч подробиць про «Містера Біґа», але це мало що прояснило. «Містер Біґ» мав сорок п’ять років, народився на Гаїті й був наполовину негром, наполовину французом. Завдяки початковим літерам вигадливого імені — Буонапарте Іґнацій Ґаллія — і могутній будові та чималенькій вазі його завжди, навіть у молодості, називали «Біґ Боєм» — «Великим Хлопчиною» чи просто «Біґом». Опісля він став «Великим Чоловіком», або «Містером Біґом», а справжнє ім’я його так і залишилося тільки в парафіяльній метричній книзі на острові Гаїті й у досьє ФБР. Єдиною його слабкістю були жінки, і їх він мав у необмеженій кількості. Не пив та не палив, і його ахіллесовою п’ятою була хронічна вада серця, яка останнім часом надавала сіруватого відтінку його шкірі.

«Біґ Бой» був ознайомлений з релігією вуду ще з дитинства; працював водієм вантажівки в Порт-о-Пренсі; потім емігрував до Штатів і успішно промишляв викраденням автомобілів у банді «Леґз даймонд». Після відміни у США «Сухого закону»17 переїхав у Гарлем і придбав половину акцій маленького нічного клубу та групу дівчат-мулаток, які працювали за викликом.

У 1938 році його партнера по бізнесу знайшли мертвим у бочці з цементом в річці Гарлем, і містер Біґ автоматично став одноосібним власником клубу. 1943 року його призвали до армії, і саме завдяки своїй чудовій французькій мові він потрапив у поле зору Управління стратегічних служб — американську розвідслужбу часів війни, яка готувала його з особливою ретельністю і врешті закинула агентом у Марсель — для боротьби з колабораціоністами Петена18. Він легко зійшовся з чорношкірими докерами, вихідцями з Африки, і працював чітко, надсилаючи точні та вивірені військово-морські розвіддані. Тісно спів­працював з радянським шпигуном, який збирав подібні відомості для росіян. У кінці війни його мобілізували до Франції (причому він отримав як французькі, так і американські відзнаки), а потім зник аж на п’ять років — імовірно, в Москві. 1950 року повернувся в Гарлем і потрапив у поле зору ФБР як, можливо, радянський агент. Утім, він жодного разу нічим себе не видав і успішно уникав пасток ФБР. Купив три нічні клуби та низку борделів. Здається, в нього невичерпні кошти, і він платив усім своїм охоронцям по двадцять тисяч доларів на рік. Не гребував убивством, тож йому служили сумлінно та вірно. Відомо було, що він заснував підпільну секту вуду в Гарлемі й налагодив зв’язок із головним храмом цієї ж секти на Гаїті. Подейкували навіть, що він — і є сам Зомбі або ходяча тінь барона Самеді — жахливий Князь пітьми. «Біґ» усіляко заохочував подібні чутки, і в них свято вірили неосвічені верстви негритянського населення. Так велетень вселяв справжній жах, часто підкріплений швидкою й