Читати книгу - "Гострі грані кохання, Ванда Трезор"

7.

На цій вечірці було весело.

Спочатку всі знайомилися один з одним, витягуючи фанти з великої шапки Санта Клауса. Треба було розказати про себе якусь кумедну історію з шкільних років. Всі веселилися, навіть Валентина заспокоїлась, бо Гордій виявився душею компанії, багато жартував і сипав компліментами.

Оксана Василівна спочатку робила вигляд, що вона дуже строга пані, але й вона під впливом гарного настрою згадала цікаву пригоду, правда, не про себе, а про свого учня, бо виявилася колишньою вчителькою. Потім була смачна вечеря з карпатськими смаколиками і особливою домашньою наливкою. Після вечері планувався виступ запрошеного місцевого співака.

- А тепер, перш ніж нам заспіває наша зірка Велес, ми пропонуємо вам дізнатися своє майбутнє, - проголосив ведучий. – Ми запросили на нашу вечірку справжнього карпатського мольфара, який передбачить майбутнє кожному охочому. Є такі?

- Так! – закричали всі, адже всім було цікаво послухати таке передбачення.

Мольфар був чоловіком років п’ятдесяти, кремезний, з довгими вусами і пронизливим поглядом.

Кожного, хто підходив до нього, він брав за руку, дивився в очі і виголошував якусь фразу. По-черзі почали до нього підходити і святкувальники з третього столика. 

Валентині мольфар сказав таке: «Скоро вийдеш заміж», і вона була на сьомому небі від щастя. Тетяні довго дивився в очі, потім похитав головою і промовив: «Все хитке, незрозуміле. Сама свою долю занапастила. Якщо змінишся - то все добре буде, а залишиш як є,, - щастя не буде». Степанові щось прошепотів на вухо, і той повернувся за столик розгублений і стривожений.

А от на Оксану Василівну він дивився довго і пильно, тримав за руку, вдивлявся в обличчя, а потім раптом голосно вигукнув:

- Оксано, це ти?!

Всі захвилювалися. Оксана Василівна отетеріла, теж почала розглядати мольфара. І аж зблідла від упізнавання. 

- Це ж я, Василь, пам’ятаєш наші студентські роки? Я ж у тебе закоханий був до нестями! - пан Василь тримав Оксану Василівну за руку і все зазирав у очі.

Жінка, очевидно, теж упізнала чоловіка, бо раптом зашарілася і одразу ж помолодшала років на десять. Оце так поворот! Зал замилувався такою романтичною сценою, а ведучий не розгубився, і викрутив це у свій бік.

- Друзі, я бачу, тут зустрілися через багато років закохані! Як романтично. Це ж очевидно, що тільки в нашому квесті та нашому готелі можуть відбутися такі цікаві, дивовижні, романтичні події!

Оксана Василівна сіла на своє місце, а мольфар продовжив свої пророцтва, проте очі його весь час поверталися до столика, де сиділа жінка. 

- Так, ми разом вчилися! - пояснила схвильована жінка на запитання сусідів по столику. – Навіть певний час зустрічалися, але потім я зустріла свого майбутнього чоловіка, а Василь поїхав додому, в Яремчу.

Жінка так була схвильована, що словами не передати!

А от Гордієві мольфар сказав таке: 

- Одружишся на тій, яка зараз поряд із тобою!

Гордій тільки посміявся. Сказав, що не має поки що зараз дівчини, але все одно подякував за приємне пророцтво. 

Виступ відомого співака Велеса чомусь затягувався. В залі запанував шум і гамір, бо мольфар закінчив свої пророцтва. Він, задавольнивши цікавість усіх присутніх, узяв стілець і підсів до столика поряд із Оксаною Василівною. Вона зашарілася, і вони почали стиха про щось бесідувати.

Раптом замиготіло світло. Мабуть, підключаючи апаратуру, хлопці щось намудрували, бо помиготівши, світло зовсім зникло. Всі почали вмикати ліхтарики на своїх мобільниках, щоб стало трохи світліше.

- Спокійно, зараз світло буде! – почувся голос ведучого.

І справді, за хвилину світло осяяло зал.

А тоді голосно, перелякано й розпачливо закричала Тетяна, вказуючи на щось рукою. Всі обернулися на крик і побачили страшну картину. Їхній новий знайомий Степан був мертвий: він лежав головою на столі, а зі спини його стирчало руків’я ножа...