Читати книгу - "Рідною, Роман Євдокимов"

Доля вважає, що одного шансу нам досить.

Віри немає тому, хто колись вже зрадив.

Не вірь тому, хто все бачив, але не зарадив.

Я не суддя, і судити нікого невзмозі,

Навіщо тоді ти стоїш на моєму порозі?

Я радо дам раду усім, навіть Богу зможу,

Якщо він прийде і скаже: «Привіт! Називай мене Боже».

 

---

 

За мотивами пісні Wherever I may roam гурту Metallica

 

І стане Дорога мені нареченою.

Все я покинув, крім гідності.

Без неї життя моє буде нікчемним,

З нею єднаємось в пристрасті.

Дасть мені все, чого я потребую,

Прагну, ковтаючи пил.

Дарує знання вона, їх збережу,

Її гра вимагає сил.

І стане Всесвіт троном моїм.

Я майже звик до безодні,

Зростав під блукаючим світлом зорі –

Наодинці, але не самотній.

Я розірвав сотні зв’язків,

Безліч спалив мостів.

Чим менше мав, тим більше отримав,

Володар розбитих шляхів.

Бурлак, вагабунд, волоцюга, номад,

Назви мене, як завгодно,

Мені наплювати, я можу казати

Все, що мені завгодно,

В мене є час, нікуди поспішати,

Мій дім, де мені завгодно,

Де завгодно я буду блукати.

Як помру, можете написати

На плиті, під якою лежати

Моє тіло буде прокляте,

Що я все ще буду блукати.

Де завгодно я можу блукати.

 

---

 

Чуєш, ревуть сирени?

Хтось хоче нашої смерті.

Знов хоче нашої смерті.

І так вже тисячі років.

Чуєш брехню окупантів?

Їм треба ще більше крові.

Завжди треба більше крові.

І так вже тисячі років.

Чуєш, як діти плачуть?

Страшніше за це тільки тиша.

В кінці залишається тиша.

І так вже тисячі років.

Я знав, що так воно буде.

Я бачив війни обличчя.

Я знаю війну в обличчя.

Війні вже тисячі років.

 

---

 

Якщо янголи дійсно існують,

Вони не сидять на хмарах,

Вони на кордоні пильнують,

Щоб ворог загинув марно.

Їх крила – то наші стяги,

Їх німби – кевлар і залізо,

Їх душі – повні відваги,

Їх сила – потужна і грізна.

У серці горить багаття.

Незламні герої безстрашні.

Вони – наші сестри і браття,

Вони – світлі янголи наші.

 

---

 

Зле

 

Я з дитинства знав, що життя лайно.

Так пишуть в Біблії і вчать в школі.

Про це всі книжки, спектаклі, кіно.

Навіть в багатих багато болі.

Заможні – це бідняки з грошима,

Писав Воннегут. Аплодую руками.

Часто цитую. Ось ще одна рима:

Краще б ми всі народились птахами.

«Краще б ви всі народились рабами»,-

Думає той, хто бажає влади.

Ми ж підпираємо небо горбами,

Мріючи про високі посади.

Люди цінують різновиди свинства,

Цінні папери, знецінені долі.

Життя – це лайно. Я знаю з дитинства.

Читав про це в Біблії і вивчав в школі.

 

---

 

Пісня йде горлом, як кров. Її знову

Я не співав, кричав.

Скажи своє остаточне слово,

Той, хто досі мовчав.

Музика виб'є всі двері, у вікнах все скло,

Потім зірве дах.

Чуєш моє заборонене соло

На невідомих ладах?

Гул під ногами, трясеться земля, наче

В пеклі танцюють гопак.

То моє серце стучить, ніби скаче

Табун здичавілих коняк.

Пісня йде горлом, як кров. Я клянусь,

Я все бачу, я все розумію.

Я так молюсь. Я погано молюсь.

Погано. Інакше не вмію.

 

---

 

Сьогодні останній день осені.

Лишились години лічені.

Завтра зима.

Прийде ногами босими,

Гола, простоволоса,

Навіки сама.

Комусь принесе радість,

Біду, молодість, старість,

Когось забере.

 

Вона не зла і не добра,

Ліки вона і хвороба,

Нове і старе.

Як вічність, одна хвилина –

Нескінченна і швидкоплинна.

Часу не гай.

Завтра світ обернеться,

Щось закінчиться, щось почнеться.

Осінь, бувай!

 

---

 

Вогонь палає

Дедалі дужче,

Він обіймає

Безсмертні душі.

Палає вогнище,

Кличе тебе

І мене кличе

З собою в небо.

Горить багаття,

Вогонь співає,

Танцює полум’я,

Не стихає.

Танцює дико,

Танцює хижо,

Танцює палко

І дивовижно.

Вогонь палає,

Палає дужче,

З ним відлітають

У вирій душі.

 

---

 

Прокляття

 

Ті, хто прийшов

На цю землю з війною,

Най ваша кров

Обернеться гнилою,

Най ваші очі

Течуть по щоках,

Кожної ночі

З’їдатиме жах

Дрантя від

Ваших приречених душ.

Згине рід

Ваш. Згине. Чимдуж

Сієте зло

На землі ви чужій,

Тим його

Більше знайдіть на своїй.

Мерцями гнилими

Довіку смердіти

Будете ви

І всі ваші діти.

Стерво жеріть

До скону. І стерво

Собі родіть

Мертве і тільки його.

Що кажу,

Відбудеться з вами.

Я не пишу,

Мене нудить словами.

 

---

 

Спочатку було почуття гумору,

Потім вже слово і все таке інше.

І мовив Бог: «Я від сміху помру!

Дивіться навколо. Хіба не смішно?»

В когось від сміху обличчя зірветься,

Хтось захлинеться, впавши в басейн,

З реготом. Хтось задихнеться.

Як Кертіс, Джонсон, Кобейн.

Все, що ти чуєш, то сміх гомеричний,

Він може здаватися плачем і криком,