Читати книгу - "Рідною, Роман Євдокимов"

Просто давай міркувати логічно:

Кричати крізь сміх якось дико.

Тож не втрачай почуття гумору,

Як би не стало темно і скрутно.

Бог якось сказав: «Я зараз помру!»

Відтоді про нього не чутно.

 

---

 

Ми зустрілися випадково

З тим, до кого мені байдуже

Було стільки років. Він знову

Звернувся до мене «друже».

Я сказав йому прямо в очі,

Бо мене здивувало це слово:

«Я гадав, ти посеред ночі

Вмер самотнім вже дуже давно».

Не про мене це, не про мене,

І контролю втрачати не слід.

Ви спілкуєтесь з чоловіком,

Котрий продав цей світ.

Посміялись, потиснули руки

І, куди собі кожен знав,

Розійшлись. Позбутися думки

 

Я не міг, що себе шукав.

Я дивився, заплющивши очі,

Про минуле своє кіно.

Я, певно, посеред ночі

Вмер самотнім колись давно.

Не про мене це, не про мене!

Контролю втрачати не слід.

Ви спілкуєтесь з чоловіком,

Котрий продав цей світ.

 

За мотивами пісні Девіда Боуї The man who sold the world

 

---

 

Страшно втратити, страшно мати,

Син боїться, боїться мати,

Сестри моляться, батько п’є,

За чуже страшніше своє.

Боги дивляться так похмуро,

Наче наше життя – халтура,

Наче дім наш – картонна коробка,

А ми самі – дешева підробка.

Ми ж цих поглядів не помічаємо,

Ми живем і на краще чекаємо,

Боїмося, що буде запізно,

А навколо вже ґрати залізні.

Нам немає, коли гризти ґрати,

Ми так звикли весь час чекати.

Ми втомились. Можливо, хронічно.

Нам немає, коли жити вічно.

 

---

 

Як ворог не вб’є мій дім,

 

Я хочу лишитися в нім.

Казатиму: «Все мине»,

Як ворог не вб’є мене.

Я хочу лишитися там,

Де, назло ворогам,

Я залишатися мушу,

Бо загублю свою душу.

Якщо уб’ють моє місто,

Зроблю із пісень намисто,

Із віршів палаючу кроду,

А ворога кину в воду.

Щоб він не вбив нікого,

Я ворога вб’ю самого,

З нього виросте жито,

А ми залишимось жити.

 

---

 

Осінній гумор

 

Знову осінь восени

Осенить осінньо.

Надягну свої штани,

Полузгаю насіння.

Поетичні хмари всюди,

На землі – пилюка.

Як підуть дощі, то буде

Чарівна багнюка.

Різнокольорове листя

Весело танцює.

Дядю Вітю баба Христя

Віником лупцює.

Всі, хто вміють римувати

Палку і сельодку,

Починають римувати

Палку і сельодку.

Головне, щоб загадково,

Сумно і не дуже.

Одним словом – осеньово.

Втім, мені байдуже.

Надягнув старі штани,

Лузгаю насіння.

Знову осінь восени

Осенить осінньо.

 

---

 

Ми стали люті, як біси,

Бо ворог прийшов зухвалий.

Казали: «Уходьте звідси!».

Ми не хотіли навали.

Ворог вбиває, грабує.

Діти в кайдани закуті.

Руйнує, сміється, ґвалтує.

Ми стали, як ангели люті.

Кров’ю своєю нап’ється

Ворог. Брудною кров’ю

Своєю він захлинеться.

Ми не здаємось без бою.

Помсти бажаєм. Пощади

Ворогові не буде.

Добра і миру заради,

Станемо люті, як люди.

 

---

 

Мотанка

 

 

Без очей бачить все таємне,

Мов тонка

Нитка зв’язує світле й темне

Мотанка.

Незбагненність світів містичних,

Часу біг,

Сфер прихованих потойбічних

Оберіг.

Що було вже, що тільки буде

Вона знає.

Не покине і не забуде –

Захищає.

Чуєш, голос лунає величний,

Музика?

Це у Всесвіт магічний кличе

Мотанка.

 

---

 

За мотивами пісні Blind гурту Korn

 

Є місце в моїй свідомості,

Де я так люблю ховатися.

Тобі невідомі шанси.

А як помирати трапиться?

Місце в моєму мозку,

Болю різновид новий,

Тобі невідомі шанси,

Я такий сліпий.

Я місце знайшов, я можу

Від болю свого тікати.

Тобі невідомі шанси.

А як доведеться вмирати?

Є в мозку моєму місце.

Від болю я не одужаю.

Тобі невідомі шанси.

Я сліпий дуже.

 

---

 

Нарешті прийшов мій Жовтень.

Теплий, холодний, містичний.

Спокійний, веселий, трагічний.

З ним не зрівняється жоден.

Кожного року чекаю.

Він неодмінно приходить.

Жовтень мене не підводить.

Він знає, що я це знаю.

Зі мною мій Жовтень милий.

Я не волію дізнатись,

Скільки нам ще зустрічатись,

Перш, ніж піду у Вирій.

 

---

 

Коли я дивлюсь в безодню,

Вона думає тільки про себе.

Найкращі у світі твори

Писали жахливі потвори.

Коли я дивлюсь в безодню,

Вона відвертає погляд.

Найкращі у світі картини

Писали дурні кретини.

Коли я дивлюсь в безодню,

Та не має до мене справи.

Музику кращу у світі

Склали собачі діти.

Коли я дивлюсь в безодню,

Вона від нудьги вмирає.

Я думаю, що ці вірші

За будь-які інші не гірші.

 

---

 

Ми зустрілися після війни.

Ми дивилися в різні боки.

Ти рахувала роки.

Я рахував кроки.

Ти мовчала. Мовчав і я.

Ми повернулись додому.

Повернулися до життя.

Я з-під обстрілів, ти з-за кордону.

Ти – надія, а я – ненависть.