Читати книгу - ""Бравлери проти Клешерів", Obabych"

- Таким чином, не важливо чи в тебе автомат чи сокира або навіть просто кулаки, ти можеш стати чемпіоном!

    Залізняк кудись замріяно дивився, як раптом зайшов командир охорони - старший Пекка, темно синій та  величезний  і з-під його шолому виривався синій вогонь.

- Що тут коїться?! А ну швидко по місцях! Щоб я не чув, що з бранцями хтось розмовляє

Залізняк стрімко виконав наказ, але відходячи від камер ледь помітно підморгнув Ріко та С*юзі. Не густо але вже щось подумав Рикошет, лягаючи на підстелену солому, яка служила бранцям за ліжко. Хлопець спробував ще раз вийти з гри та в нього нічого не вийшло. А НІкі?! Чи вдалося йому вийти з гри? Чому 15 хвилин ніяк не закінчуються?! Перший раз у житті хотілося зупинити гру…

«Перший Бравл-бій»

Ранок завантажився дуже швидко. Нікі знову спробував вийти з гри та марно. Нічого не залишалося як продовжувати гру за Кольта. Він спустився сходами  таверни, підсів до стійки бару та замовив сніданок підживитись:

 – Малиновий рулет з сливовим сидром, будь ласка, - промовив він до бармена. 

  "І чому вони завжди щось протирають? Чи їх так навчають у школі барменів? Як не стакани труть, так стійку, що аж блищить мов кришталь."

 – Перепрошую сер, але у вас недостатньо жетонів - спокійно сказав бармен на ім’я Барлі, не відриваючись від протирання бокалу.

-  Е-е ну Ок! А як я їх можу заробити? - розгубився Кольт.

- Як завжди – на арені.

- Точно! - Ніккі пригадав, чому вони з Тімою взагалі зайшли в віртуальний Бравл Старз. Не чекаючи ані хвилини Кольт побіг до виходу, але біля дверей знову осікся:

 - А де шукати ту арену?

- Йдіть до будь якої дошки оголошень, там через меню вибираєте режим і в бій, - Барлі зняв капелюх на знак прощання.

Сонце відганяло від себе останні ледачі хмари, які відстали від вчорашнього дощового каравану. Дерева струсили останні краплини роси з листя. Поволі простягаючи свої гілки високо вгору, щоб зловити теплі сонячні промені. Це був би чудовий день, якби не зникнення Тіми та проблем з грою  – промайнуло в голові у Нікі і він трохи збадьорився,  –  "я маю придумати як знайти брата або спосіб вийти з гри."

Кольт підійшов до першої ж дошки оголошень і відкрив ігрове меню, опції «Вийти з гри» - не було.  Нікі зібрав  бонуси за відкриття нових карт. Трохи досвіду додав щоденний бонус. Тепер треба лише вибрати режим гри.

"Протистояння" –  обрав режим у меню.

Нікі відчув, як перемістився до пісків карти "Тисяча озер". Серце несамовито - калатало тепер все залежало лише від нього.

3...2...1... ВПЕРЕД!

 «Спочатку ящики сили!" - Кольт розстріляв найближчий ящик і увібрав  +1 рівень. Далі вибір стояв йти до центру де було багато таких ящиків або залишатися по краям рівня і шукати інші ящики.

Ковбой обережно перебігав від куща до куща. Йому вдалося дістати ще ящики. Здалеку він побачив Розу 8 рівня. «Восьмого рівня?! Як?! Адже гра лише почалася!» Часу розмірковувати не було і Кольт приготувався до сутички з сильнішим противником.

   Але на щастя, Роза пробігла поруч і направилась за іншим гравцем у якого майже не залишалося життєвих балів. Кольт вистрибнув із засідки і побачив Ель Прімо, він біг прямо на ковбоя. Револьвери почали співати свою трель - ще трохи...перезарядка... Ель Прімо був вже не радий, що вплутався в бій з далекобійним супротивником-почав тікати.

"Ходи сюди!" - Кольт добив борця особливим вмінням або ще як її ще називали - ультою . Залишалося ще декілька супротивників у грі. Нікі розумів, що його боєць четвертого рівня не зможе перемогти Розу, що мала восьмий, а то і вищий рівень. Доведеться лише хитрити та покластися на обставини.

  Роза билася з Дерілом - роботом-піратом який був одягнений в дерев’яну бочку замість обладунків. Вони обидва вже використали свою ульту. Деріл був п’ятого рівня і йому вдалося добряче потріпати свого суперника. Та бій він програв. Не давши оговтатись та відновити життєві бали, Кольт випустив ульту в бік рослино подібної воїтельки і ... промазав. Ще два залпи лише трохи заділи Розу, вона бігла прямо на ковбоя. Секунди для перезарядки. Здавалося йшла вічність і на кулаках вже можна було розгледіти маленькі шипи. 

"Гаджет" - згадав Кольт і вмикаючи рятівну кнопку випустив майже наосліп «Золоту Кулю». Ще секунда і Кольт знову стояв перед дошкою оголошень. Він відчув як на його рахунок поповнився, а рейтинг піднявся на 10 пунктів.

"Ну тепер можна і за пошуки братися" - отямившись від ейфорії після бою. Цілий день герой блукав по місту в надії знайти хоч якусь зачіпку, куди подівся Рикошет. Та ніхто нічого не бачив наче того зовсім і не було. Знов безрезультатно день добігав кінця.

Що ж робити, де Ріко? - думки вихором проносились у голові Кольта. Але треба було відпочивати, щоб відновити сили для нових пошуків.

«Новий друг»

  Сьогодні трактир шумів з самого ранку. Прокинувшись Кольт, спустився до холу, переповненому бравлерами. Барлі поставив на стійку готовий сніданок і насвистуючи веселу мелодію продовжив протирати стакани (мабуть за протирання у них доплата якась є або премії вручають-«Кращий протиральник року» чи «Блискуча чарка Бравл Старз»).

- Сер чи Ви вже зареєструвалися на олімпійські ігри? - запитав бармен.

- Олімпійські ігри, зараз!?

  Деякі режими гри, як наприклад «Олімпійські ігри» відбувалися дуже рідко і особливо цінувалися серед гравців за унікальні винагороди.  

- Авжеж, сьогодні початок - відповів Барлі.

  В цей момент до стойки поруч з Кольтом підсів чоловік у темно-синьому довгому плащі. Вигляд його був незвичний для Бравл Старз і усі присутні мимоволі зиркали на нього.

 - Доброго дня юначе - звернувся незнайомець до Кольта. Перепрошую, що заважаю Вашому сніданку. Та чи можете приділити мені 5 хвилин?