Читати книгу - "Брама Абаддона, Джеймс С. А. Корі"

мила. Вона чарівна й дружня. І нам усім кортить її полюбити.

— Хіба це проблема?

— Це, бляха, ніфігова така проблема, — гаркнув Еймос.

— Я ж не просто так був на «Кентербері», Джиме, — промовив

Алекс. Раптом його акцент Долини Маринера зазвучав сумно

і без ноток глупства. — Мені геть не хочеться, щоби хтось зараз

отак узяв і став порпатися в моїй брудній білизні.

«Кентербері», на якому вони всі літали раніше, до інциденту

на Еросі, займався перевезеннями льоду, і робота на його борту

насправді була реальним дном для професійних космофлотців.

Вона приваблювала людей, які через власні життєві негаразди

ставали некомпетентними або не могли пройти внутрішньої

перевірки для того, щоб претендувати на краще місце. В його

власному випадку — через ганьбу, якою він затаврував себе на

військовій службі. Прослуживши зі своїм крихітним екіпажем

кілька років, Голден знав, що жоден із них не потрапив був на

борт «Кентербері» через власну некомпетентність.

— Знаю, — відповів капітан.

— Та сама історія і в мене, капітане, — сказав Еймос. — Мені

багато через що довелося пройти в житті.

— І мені, — відгукнулася Наомі.

Голден зібрався був щось відповісти, але раптом до нього

дійшли слова дівчини. Наомі приховувала щось таке, що

змусило її обійняти роль уславленого механіка на борту

«Кентербері». Ну, звичайно, вона приховувала. Голдену не

хотілося про це думати, але це цілком очевидно. Талановитішої

інженерки він у своєму житті ще не зустрічав. Він знав про її дві

вищі освіти й достроковий випуск із трирічних офіцерських

курсів. Вона робила прекрасну командирську кар’єру. І потім

щось сталося. Але вона ніколи про це не говорила. Голден

насуплено глянув на неї, але Наомі лиш ледь хитнула головою, мовляв, давай не зараз.

На нього з усією силою звалилося відчуття крихкості їхньої

маленької родини. Доріжки, які привели їх назустріч одне

одному, виявилися настільки різні й невірогідні, що в них

складно було повірити. То хіба всесвіту не настільки ж просто

знову розвести їх у різні сторони? Від цих думок він раптом

відчув себе крихітним, вразливим й трошечки в захисній

позиції.

— Усі ж добре пам’ятають, чому ми пішли на цей крок? —

запитав Голден. — Про блокування? Про Марс, який напосів на

«Росинанта»?

— У нас не лишалося вибору, — відповіла Наомі. — Ми в курсі.

Ми всі погодилися на цю роботу.

Еймос теж кивнув, погоджуючись із нею.

— Ніхто ж не каже, що нам не слід було робити це, — промовив

Алекс. — Ми кажемо, що фронтменом нашого гурту маєш бути

ти.

— Так, — кивнула Наомі. — Тобі потрібно здатися їм настільки

цікавим, що вони про нас самі забудуть. Це твоя робота до кінця

рейсу. Спрацює це тільки так.

— Ні, — все ще не підводив голови Еймос. — Спрацювати може

й інакше. Проте мені ще ніколи не випадало викидати сліпого зі

шлюзу. Не знаю, як це відчуватиметься. Можливо, нічого

хорошого.

— Окей, — заспокійливо помахав у повітрі руками Голден. —

Я все зрозумів. Постараюся закрити вас від камер якомога

краще. Але наш політ довгий. Майте терпіння. Коли доберемося

до Кільця, може, вони втомляться вже від нас і відстануть.

Збагримо їх тоді на інший борт.

Вони трохи помовчали, і нарешті Алекс похитав головою:

— Що ж, здається, ми щойно знайшли спосіб, який додав мені

бажання пошвидше дістатися на місце призначення.

* * *

свербів кінчик носа. Намагаючись почухатись, він крізь напівсон

пригадував відчуття, ніби хтось пробував у нього залізти. Комах

на кораблі не водилося, тому це напевно мав бути сон. Але

свербіло по-справжньому.

Чухаючись, він поплескав місце на ліжку поруч:

— Пробач, поганий сон.

Але біля нього нікого не було. Ліжко спорожніло. Наомі, мабуть, пішла у туалет. Він шумно вдихнув і видихнув кілька

разів, намагаючись позбутися свербежу всередині носа. За

третім разом із ніздрі вискочив блакитний