Читати книгу - "Коли світ говорить шепотом, Love"

У коридорі школи пахне фарбою і зошитами. У повітрі — щось особливе. Очікування. Незнайоме. Нове.

Я стою перед великими дверима з табличкою «1-А». У мене за спиною — новий рюкзак, всередині — пенал, зошити, коробочка з олівцями. А в грудях — маленький трепет. Радість і страх одночасно. Я не знаю, що буде далі, але знаю — це важливо.

Мама поруч. Вона тримає мене за руку, і я відчуваю, як її пальці трохи тремтять. Її обличчя — усміхнене, але очі вологі.

— Ти такий дорослий, — каже вона тихо. — А ще вчора, здається, вчив віршик про сніжинки…

Я посміхаюсь. Бо це щось більше, ніж просто школа. Це крок. Мій крок.

Коли вчителька відчиняє двері і кличе нас усередину, мама нахиляється і ніжно цілує мене в щоку.

— Іди. Я чекатиму після уроків. І ти все мені розкажеш, гаразд?

Я киваю. Відпускаю її руку. Роблю крок.

Вона залишається за дверима — така рідна, така хвилююча, така сильна. А я йду вперед. І знаю: навіть коли її нема поруч фізично, вона завжди буде десь поруч — у мені.

---