Читати книгу - "Ярмарок суєти - Книга 1, Вільям Текерей"

Ця перша їхня зустріч була дуже коротка. Емілія саме зібралася вийти з дому. Міс Кроулі чекала внизу в кареті, а її служники здивовано розглядались довкола, на не відому їм частину міста, і витріщали очі на чесного Самбо, чорного лакея Седлі, ніби він був чудернацьким тубільцем цієї околиці. Та коли Емілія вийшла на вулицю, ласкаво всміхаючись (повинна ж була Ребека відрекомендувати її своїй опікунці, і сама міс Кроулі хотіла її побачити, тільки була надто хвора, щоб злазити з карети),- отож, коли Емілія вийшла на вулицю, парк-лейнська ліврейна аристократія здивувалася ще дужче, не розуміючи, як така прекрасна істота могла з’явитися на світ у Блумсбері. Міс Кроулі була зачарована ніжним, зашарілим від збентеження личком молодої дівчини, яка так несміливо і граційно наблизилась до карети, щоб привітати патронесу своєї товаришки.

- Які в неї рожеві щічки! Який ніжний голосок! - захоплювалась міс Кроулі, коли вони після короткого знайомства поїхали в напрямку західної частини міста.- Мила моя міс Шарп, ваша товаришка - просто диво. Привезіть її на Парк-лейн, чуєте?

Міс Кроулі мала добрий смак. Їй подобалися природні манери, а легенька ніяковість ще дужче їх вирізняла. Вона любила, щоб біля неї були вродливі обличчя, як любила гарні картини й дорогу порцеляну. Того дня вона разів із десять захоплено згадувала про Емілію, сказала про неї і Родонові Кроулі, коли чемний небіж прийшов розділити з тіткою її курча.

Звичайна, Ребека поспішила заявити, що Емілія заручена... з лейтенантом Осборном... то її давня пасія.

- Він, бува, не служить у армійському полку? - запитав капітан Кроулі, насилу згадавши, як і належить гвардійцеві, номер того полку.- Не в *** часом?

Ребека відповіла, що, певне, в тому самому.

- Його капітана звати Доббін,- сказала вона.

- Такий довготелесий і незграбний, що кожному наступає на ноги? - запитав Кроулі.- Я його знаю. А той Осборн - такий мальований дженджик із великими чорними бакенами?

- Страх якими великими,- сказала міс Шарп.- І він страх як пишається ними, я добре знаю.

На ці слова Родон Кроулі голосно зареготав, а коли дами напосілися на нього, вимагаючи пояснень, він, трохи пересміявшись, сказав:

- Осборн уявив, що він уміє грати в більярд. Я виграв у нього двісті фунтів у «Кокосовій пальмі». Знайшовся мені гравець! Я б тоді обіграв його до нитки, якби його не забрав приятель, капітан Доббін, хай би він сказився!

- Не будь такий поганий, Родоне! - вигукнула тітка, страшенно вдоволена.

- Дозвольте, чого ж? З усіх армійських шмаркачів, яким я полегшував гаманець, цей, мабуть, найзеленіший. Тарквін і Дюсейс витрушують із нього гроші скільки хочуть. Він із шкіри вилізе, аби тільки побути в товаристві з лордами. Платить у Грінвічі за їхні обіди, а вони привозять із собою цілу компанію.

- І, мабуть, гарну компанію?

- Авжеж, міс Шарп, таки правда, міс Шарп! Надзвичайно гарну, га-га-га! - ще дужче зареготав капітан, страх який задоволений своїм жартом.

- Не будь таким лихим, Родоне! - вигукнула тітка.

- Що ж, його батько купець і, кажуть, страшенно багатий. А тих клятих гендлярів, хай їм біс, варто трохи потрусити. Я ще не порахувався з Осборном, щоб ви знали, га-га-га!

- Пхе, капітане Кроулі, треба попередити Емілію. Вийти заміж за гравця!

- Жах, еге ж? - щиро погодився капітан. Тоді трохи подумав і раптом додав: - Слухайте, може б, ми запросили його сюди, га?

- А його можна приймати в пристойному товаристві? - запитала тітка.

- Осборна? Авжеж, ви його не відрізните від інших,- відповів капітан Кроулі.- Запросімо його, коли ви почнете вже приймати в себе гостей. І ту, як її... га, міс Шарп, як ви казали?.. Його пасію. Їй-бо, я напишу йому записку й притарабаню його сюди. Побачимо, чи він грає в пікет так само добре, як у більярд. Де він мешкає, міс Шарп?

Ребека дала йому міську адресу лейтенанта, і через кілька днів після цієї розмови Осборн отримав листа, написаного школярським капітановим почерком, а в ньому запрошення від міс Кроулі.

Ребека з свого боку послала запрошення любій Емілії, яка, будьте певні, радо погодилась приїхати, почувши, що там буде й Джордж. Отож Емілія провела ранок з дамами на Парк-лейн, і всі були до неї дуже ласкаві. Ребека самовпевнено й зверхньо опікувалася нею. З них двох вона була набагато розумніша, а Емілія мала таку лагідну й безпретензійну вдачу, що завжди скорялася тому, хто виявляв бажання командувати нею, тому сумирно й радо слухалась Ребеки. Міс Кроулі теж була незвичайно люб’язна. Вона й далі захоплювалась Емілією, говорила про неї у вічі, ніби то була якась лялька, служниця чи картина, милостиво визнавала, що дівчина їй дуже подобається. А мені дуже подобається, що люди з вищого світу можуть часом так захоплюватись кимсь із простих смертних. Аж серце мліє, коли мешканці Мейфейра, 133 буває, виявляють таку поблажливість! Незвичайна зичливість міс Кроулі, мабуть, трохи втомила сердешну Емілію, і мені здається, що з трьох жінок на Парк-лейн їй найбільше сподобалася чесна Брігс. Вона відразу відчула симпатію до компаньйонки, як і взагалі до всіх принижених і добрих; Емілія, як то кажуть, була не дуже вибаглива.

Джордж приїхав в обідню пору і перекусив з капітаном Кроулі en garçon. 134

Велика осборнівська карета привезла його на Парк-лейн з дому, де його сестри, хоч їм було байдужісінько до того, що їх не запрошено, все ж таки знайшли в списках баронетів ім’я сера Пітта Кроулі й прочитали все, що там писалося про походження Кроулі, про їхній родовід, про Бінкі, їхніх родичів і т. ін. Родон Кроулі зустрів Джорджа Осборна дуже радісно й ласкаво, похвалив його гру в більярд, запитав, коли він хоче відігратися, поцікавився його полком і був би того ж таки вечора запропонував йому зіграти в пікет, якби міс Кроулі рішуче не заборонила грати в її домі на гроші. Тому гостинний господар не полегшив гаманця