Читати книгу - "Політ ластівки. Книга 1, Ольга Кост"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Відверту.
- Наталі, вщипни мене. Може я ще сплю? Олівія Джонс у відвертій сукні. Багато я би віддав аби побачити це.
- Дурень, - жартівливо даю хлопцю запотиличника.
- В мене є фото, - сміється подруга.
- Яке ще фото? – не розумію я.
- Я сфотографувала тебе з Алексом на вечірці. Можливо сукню погано видно, ти там сидиш.
- Ти сфотографувала мене, коли ми пили коктейлі?
- Та ні. На диванчику, - каже подруга, хитро прищурюючи очі.
- О ні. Не показуй це нікому. Видали.
- О так. Я ще тобі і Алексу перешлю фото.
- Не смій.
- Гей, я взагалі-то тут. Дівчатка, брейк. Я маю побачити це фото.
- Нізащо. Швидко в машину, Макс зачекався.
Вибираюся з обіймів друга і сідаю на переднє сидіння біля брата.
- Що з настроєм у моєї любої сестрички?
- Все чудово, - буркочу я.
- Вона роздратувалася, що я сфотографувала її з Алексом на вечірці, на диванчику.
- Тепер зрозуміло. Я коли побачив вас там, то сам не на жарт роздратувався, але тепер я не проти вас.
- Хтось мені пояснить, що сталося на якомусь клятому диванчику? – не терпляче запитує Роман, нахиляючись вперед поміж наших сидінь.
- Зараз покажу тобі фото і ти все зрозумієш, - заспокоює Романа подруга.
- О Боже, - закриваю обличчя руками, залишаючи невелику щілинку, спостерігаючи за реакцією Романа.
Наталі простягає телефон хлопцеві. Роман уважно вглядається, злегка прижмурюючись. Роздивившись фото, його брови повзуть у гору, очі збільшуються у розмірі, хлопець шоковано дивиться на мене.
- Красуне, це ти? Ви що там?
- Ні. Нічого не було. Ми відволікали увагу, поки Макс з Наталі закінчували з Томом. – швидко перебиваю друга, тараторячи. – Наталі, покажи мені те фото, що там такого?
Подруга простягає мені телефон. На фото я сиджу на нозі Алекса, між його розведених стегон, одна рука хлопця ховається під сукнею на моєму стегні, друга лежить на моїх ключицях і шиї. Алекс саме цілує мене у вигин між шиєю і підборіддям. Моя голова злегка закинута назад, очі закриті, розтулені вуста.
- Який жах, - відчуваю як моє лице горить.
- Саме так я тоді і подумав, - посміхається Макс.
- Ви або дуже талановиті актори, або може між вами щось таки є, - підморгує мені брат.
- Немає нічого. Ми закінчуємо цю гру.
- Коли? – запитує Макс.
- Сьогодні, точніше завтра. Ще сьогодні ми будемо парою, а дорогою додому посваримося і все.
- Алекс знає про твій план? – цікавиться Макс, зупиняючи машину на світлофорі. Блакитні очі брата пронизують мене.
- Поки ні. Не мала нагоди сказати.
Вдома ми біжимо з подругою в мою кімнату. Точніше Наталі мене волоче туди з криками, що ми не встигнемо зібратися. В кімнаті подруга побігла до мого гардеробу.
- Нат, я не буду виряджатися. Це не вечірка у Лексі.
- Ти ж не підеш туди у спортивному костюмі.
- А чому би і ні?
З гардеробної з’являється світла голова подруги, її осі серйозно виблискують.
- Скажи, що ти пожартувала, бо я закопаю тебе в цій гардеробній.
- Сукню я не вдягну.
- А я її і не пропоную. От що я обрала. Швидко вдягни.
Дівчина простягає мені штани з якимось боді.
- Швидко, - прикрикує на мене подруга.
Я буквально забігаю в гардеробну від крику Наталі. Одягаю чорний облягаючий боді з довгими рукавами, який закінчується перед шиєю, від грудей до ключиці виріз, який відкриває декольте. Застібаю внизу боді і натягую штани, це сині кюлоти.
- Не занадто відкритий виріз, - виходжу до подруги.
- Прекрасно, я так і уявляла це на тобі. Взуєш свої улюблені кросівки. Волосся ми вирівняємо, макіяж я вже придумала.
- Тільки не розмалюй мене занадто , - хочу сказати «визиваючи», але помічаючи погляд Нат, виправляюся, - занадто яскраво.
- Тільки рум‘яна, тонкі стрілки і туш, а і ще блиск для губ.
- Що ти одягнеш?
- О, я вже обрала, - зістрибує з ліжка подруга.
Наталі прикладає до себе коротеньку спідницю, тканина якої спереду, накладаючись одна на одну, складає два трикутника, дівчина обрала схожий з моїм боді, але її виріз починається з ключиць таким чином, що її плечі відкриті.
- Де твій виріз?
- Там де і мої груди нормального розміру. Сідай я тебе нафарбую. Скоро Алекс приїде. Ти поїдеш з ним, а я з Романом з Максом.
- Я теж хочу з вами.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Політ ластівки. Книга 1, Ольга Кост», після закриття браузера.