Читати книгу - "Брама Абаддона, Джеймс С. А. Корі"

Він усміхнувся, проковтнув цю піґулку й удав, немовби нічого

не сталося. Що єдиним його стимулом вирушити назустріч

Кільцю був їхній контракт. Що протомолекула не обирала його

ні для яких потаємних штук, що він їх і сам досі не розумів.

Інколи Моніка зверталася до інших, проте Алекс і Наомі

відповідали чемно, дружньо й поверхово, тоді як Еймос

перемежав свої слова веселою та непристойною лайкою, аж

настільки, що нічого не лишав для прийнятного цивілізованій

аудиторії монтажу.

Акустик Коен очікувано виявився не простим звукорежисером.

Його темні окуляри мали сонар, завдяки якому чоловік міг

створювати тривимірні моделі будь-якого простору, де він

перебував. На питання Еймоса, чому він не зробив собі протез, Коен відповів, мовляв, нещасний випадок, від якого він осліп, не

тільки позбавив його очей, а й випалив зорові нерви.

Регенераційна терапія не вдалася і мало не вбила його, спричинивши до неконтрольованої появи пухлини мозку. Проте

він тепер завдяки цьому інтерфейсу міг конвертувати дані

сонару на робочий стереоландшафт, а також моделювати

неперевершені спецефекти. І поки Моніка плела історію

Голденового життя після знищення його корабля «Кентербері», Коен забезпечував їй прекрасний фон своїми візуалізаціями.

Якось він показав екіпажу короткий фрагмент інтерв’ю

з Голденом про втечу з Ероса після його зараження

протомолекулою, де, здавалося, він рухається бездоганно

відтвореними коридорами астероїда, заваленими трупами.

Якійсь частині Голдена навіть подобалися ці зустрічі, але відео

з Ероса він витерпів лише кілька секунд, попросивши Коена

його вимкнути. Йому раптом стало страшно, що, переглядаючи

його, він спровокує появу Міллера. Проте той не явився.

Голдену не подобалися спогади, що виринали в ньому під час

цих інтерв’ю. Документалісти йшли назустріч і не силували до

їхніх продовжень, чекаючи, поки він не буде готовий

продовжувати сам. І від їхньої чемності Голдену ставало тільки

гірше.

За тиждень до прибуття в район Кільця вони наздогнали

«Бегемот». Моніка перебувала з екіпажем на тій самій палубі, що й рубка, коли масивний корабель ОПА нарешті можна було

роздивитися в телескопи з «Росі». З цієї нагоди Голден навіть

пустив їх у рубку.

Вони поволі розглядали його корпус, коли Алекс присвиснув

і показав на виступ із його борту.

— Чорт забирай, а мормони виявилися ліпше озброєні, ніж

я собі уявляв. Це ж башта рейкотрона. І готовий закластися на

всі свої десерти за цілий тиждень, що ось то — торпедні апарати.

— Мені він більше подобався в ролі корабля поколінь, —

промовив Голден. Він ввімкнув систему управління боєм

і наказав «Росинанту» перекваліфікувати цей корабель на

дредноут

однойменного

класу,

оновивши

опис

його

характеристик і потенційної загрози.

— Таку крадіжку собі може дозволити тільки уряд, — промовив

Еймос. — Тепер ОПА — справжня держава.

— Еге ж, — засміявся Алекс.

— У Марса до нас аналогічна претензія, — спохмурнів Голден.

— Це якби до того, як сісти на цей борт, ми першими підірвали

їхній бойовий корабель, тоді в них був би здоровий аргумент, —

не погодився Еймос. — А так, якщо мені не зраджує пам’ять, поганими хлопцями виявилися саме вони.

Наомі не стала втручатися. Вона чимсь була зайнята зі

станцією зв’язку. Дівчина тихенько мугикала собі попід носа,

а значить, ви сну вав Голден, завдання й справді складне.

— Ви же бували раніше на борту «Нову»? — уточнила Моніка.

— Ні, — заперечив Голден. «Росинант» почав викидати масу

даних на екран. Обчислення реального бойового потенціалу

«Бегемота». — Коли я вперше потрапив на станцію Тайко, вони

все ще вели на ньому роботи. Коли я почав працювати на Фреда

Джонсона, то «Нову» вже відлетів на Ерос і був на шляху із

Сонячної системи. Хоча варто визнати, кораблем, який

відправляли йому навздогін, я таки гуляв.

Оцінки «Росинанта» його спантеличили. На думку корабля, складалося враження, що «Бегемоту» мало би забракнути

конструкторської міцності, щоб підтримувати функціонування

такої кіль кості вогневих точок. По суті, корабель