Читати книгу - "Брама Абаддона, Джеймс С. А. Корі"

в разі відкриття вогню двох із шести його рейкотронів головного

калібру, існував 34 % шанс, що «Бегемот» просто розвалиться.

Щоби зайняти себе чимось іще, Голден наказав «Росі»

спланувати тактичний пакет рішень із розрахунку на зіткнення

з «Бегемотом» і переслав його Наомі та Алексу. Їм він, можливо, ніколи й не знадобиться.

— Вам не сподобалося працювати на ОПА? — запитала Моніка, на чиєму обличчі грала типова посмішка, коли вона наперед

знала відповідь. Голдену подумалося, що, напевно, з неї вийшла

би нікудишня покеристка, але поки що йому навіть не вдавалося

заманити її бодай на одну партію.

— І не так, щоби ні, і не так, щоби так, — силувано всміхнувся

він. Задля того, щоби відповідати очікуванням від Джеймса

Голдена, які мала й воліла Моніка. Пожертвувати собою задля її

уваги та ви зволення решти від неї ж.

— Джиме? — гукнула його Наомі, нарешті відірвавшись від екрана. — Ти знаєш, що я вже цілий місяць намагаюся встановити

причини витоку даних з інформаційної системи? Так от, ситуація погіршала. Вона мене до сказу доведе.

— Невже все так погано? — спитав Алекс.

— Варіює від двадцяти одної десятитисячної до тридцяти трьох

тисячних відсотка, — відповіла вона. — Тепер мені доводиться

скидати налаштування й перевантажувати її що кілька днів.

Еймос розсміявся:

— Хіба це багато? Я відповідаю й піднімаю: от живлення у нас

підтікає на цілий відсоток.

— І ти мені не сказав? — різко розвернулася до нього Наомі.

— Та я на зарплату готовий закластися, що це десь ізоляція

в освітленні протерлася. Заміню, щойно матиму нагоду.

— Часто у вас таке трапляється? — втрутилася Моніка.

— Та ні, чорт би його забрав, — відповів Алекс, перш ніж

Голден навіть подав голос. — «Росі» надійний корабель.

— Ага, — вторував йому Еймос, — настільки зграбно спаяний, що нам для розваги доводиться переживати про іржаві чарунки

пам’яті й паскудні лампочки.

Посмішку, якою він обдарував Моніку, не можливо було

відрізнити від справжньої.

— Але ви не відповіли на моє запитання про ОПА, —

крутнулася на стільці Моніка до Голдена. Вона вказала на

діаграму загроз від «Бегемота», яку склав «Росі». Обшивку

велетенського корабля обсіли сердиті червоні блістери вогневих

точок. — Ви ж не посварилися?

— Ми все ще дружимо, — пояснив Голден. — Можна не

переживати.

Блимнув контрольний лазер із «Бегемота», яким він пробігся

по корпусу «Росі». У відповідь «Росинант» зробив те саме. Це

було не цілевказання. Просто два кораблі переконувались

у тому, що не зблизилися на небезпечну відстань один до

одного.

Можна не переживати.

«Ага, можна».

Розділ одинадцятий. Мельба

Станні стояв одразу за лівим плечем Мельби і заглядав на

дисплей. Долонею він погладжував сковзку тканину робочих

штанів, немовби намагався втамувати спазм квадрицепса.

Мельба вже навчилася розпізнавати цей знак його

знервованості. Через вузькі коридори «Серізьє» чоловік стояв

геть близько до неї, і вона ледь відчувала тепло його тіла в себе

на зашийку. За будь-яких інших обставин це означало би

інтимність ситуації. Тут же це нічого не означало. Вона навіть не

дратувалася.

— Міра, — Станні плеснув рукою. — Ла. Осьдечки.

Монітор був старий, у його нижньому лівому кутку постійно

світився битий зелений піксель — свідчення давнього

невиправного глюку, що не вартував зусиль, затрачених на його

усунення. Все одно роздільна здатність виявилася краща, ніж на

ручному терміналі. Невишколеному оку профіль енерговитрат

корабля

флоту

ООН

«Томас

Прінс»

міг

здатися

електрокардіограмою, сейсмограмою або візуалізацією ритмів

бганґри. Але за минулі тижні (тепер уже місяці) око Мельби

навряд чи можна було назвати невишко леним.

— Бачу, — вона тицьнула пальцем у пік на графіку. — Але хіба

видно, звідки він узявся?

— Хрін там, — і далі тер стегно Станні. — Я бачу його, але не

розумію, що це.

Мельба потерла кінчик язика об внутрішню сторону зубів.

Зосереджуючись, намагаючись пригадати, що говорилося

в інструкціях про встановлення причин стрибків енергії. Певною

мірою її не досвідченість стала неабияким здобутком бригади.

Станні й Рен, Боб і Соледад — усі вони мали більше практичного

досвіду в тому, чим займалися. А