Читати книгу - "Коли світ говорить шепотом, Love"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Шкільна перерва — це як буря.
Гучна, яскрава, трохи страшна.
Двері класу ледь встигають відчинитися, як коридором несе хвиля: крики, сміх, біганина, шелест рюкзаків. Я стою біля парти, стискаю лямку свого, ще зовсім нового, наплічника і думаю: куди йти? що робити?
Марія Андріївна каже:
— Можете піти в коридор або залишитись у класі.
Я виходжу. І одразу — гублюсь. Стільки дітей. Всі когось шукають, кудись біжать. Гомін такий, ніби школа — це ціле місто, а я в ньому перший день.
І тоді я бачу очі. Знайомі.
Тимко.
Він був у моїй садочковій групі.
— Привіт! — усміхається він, — Ходімо, покажу, де можна малювати на дошці!
І я йду.
Ми не тримаємось за руки, не обіймаємось — ми просто поруч. І цього достатньо, щоби світ став трохи спокійнішим.
Трохи зрозумілішим.
Після перерви я повертаюся в клас — вже не зовсім такий, як на початку.
Мовби школа відкрила мені перше маленьке віконце до дружби.
---
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Коли світ говорить шепотом, Love», після закриття браузера.
