Читати книгу - "Гра в кохання , Міра Лей"

Максим. 
Зараз я і сам себе не впізнаю. І хто б міг подумати, що одна людина настільки може змінити моє життя. Тільки через те, що просто появилася в ньому. Змінила мої принципи, звички й навіть думки. 
Я ніколи не страждав від браку уваги з боку дівчат. Та колись для мене існувала лише одна дівчина, Вероніка - моє перше кохання. В яке я поринув з головою. Заради цієї дівчини, я був готовий на все. І навіть тисячі кілометрів які нас розділяли, не були для мене проблемою. Я був готовий, покинути свою сім'ю, друзів і все що я люблю, тільки щоб бути поруч. Та мої старання виявилися марними і неоціненими. Коли я в день народження коханої, приїхав з величезним букетом квітів й золотим кільцем, яке символізувало мою любов й серйозність намірів. Та застав дівчину п'яну, і в обіймах іншого, мій світ рухнув. Я зневірився у справжніх почуттях і пішов в розгул, п'янки, гулянки, дівчата на одну ніч, стали моїм стилем життя. І мене все влаштовувало, мені були потрібні розваги та секс, а їм, мої гроші та популярність. 
Я завжди отримував те що хотів. Варто було лише поманити пальцем і вони самі прибігали до мене. Це справді були красиві дівчата, зовсім не схожі за зовнішністю та в цей час всі як одна. Жодна з них не затрималася надовго, тільки тому що я цього не хотів. 
Та в один прекрасний день, в моє життя увірвалася на перший погляд, зовсім не примітна дівчина. І при інших обставинах я б, напевно не звернув на неї жодної уваги. Єдине, що відразу виділяло її з поміж інших, це повна не зацікавленість мною. Більше того, мені навіть здавалося, що вона й зовсім мене призирає. 
З кожним днем я пізнавав її все краще, і розумів що не така вона вже й проста, як здавалося на перший погляд. Було в ній щось таке, що прив'язувало до себе. З кожним днем, все більше і більше хотілося її пізнати. І я й отямитися не встиг, як вона стала для мене, моїм особистим наркотиком. Дивно, та після зустрічі з нею, я і думати забув про інший дівчат.

Дача Жені стала для мене справжнім випробуванням. Навіть не міг представити, що під цим одягом скривається таке тіло. Бачити дівчину в одному купальнику і не мати можливості зняти його, просто зводило мене з розуму. 
А в цей момент, коли ми були в басейні, і зовсім важко згадувати. Мені здавалося що я в житті ще так нікого не бажав як, тоді Настю. Торкатися її тендітної талії, відчувати запах її тіла, пробуджувало в мені не реальні почуття. Та я тримався з усіх сил, боячись залякати її. 
Та як тільки її руки обняли мою шию, і відстань між нами складала декілька сантиметрів. Я не міг більше адекватно мислити. Її губи просто манили мене. І все про що я міг думати, це захватити їх у свій полон. І ще секунда і вони б, були мої. Якби не друзі, які в цей час плюхнули у воду. Сказати що я в цей момент був злий, нічого не сказати. 

Коли ми уже збиралися додому я звернув увагу, що Настя з Анею повернулися в якомусь дивному стані. І якщо, на рахунок Насті я б ще міг помилитися, оскільки не достатньо добре ще знаю дівчину. То з сестрою вагань не було. В тому що її щось турбує я був впевнений. Ось тільки мала зараза, розповідати нічого не хотіла. Та не в моїх правилах відступати, і через деякий час сестра таки здалася. 
І те що я почув, мене просто вивело з рівноваги. І не втрачаючи ні хвилини, я рвонув до машини. Повертаючись в будинок друга я старався вгамувати свою злість. Та це в мене не дуже виходило. Від уявлення того, що цей козел ліз до моєї дівчинки, мені просто зривало дах. І ані Свят, ні інші друзі не були в змозі мене зупинити. Я прекрасно розумів, що в разі видимих побоїв, до завтрашнього матчу мене не допустять. Та в цей момент мені було все одно. Все що мені було потрібно, це набити морду цьому м*даку. Щоб більше і в думках не було бажання наближатися до Насті. До тями я прийшов лише тоді, коли друзі відтягли мене від скривавленого Антона. Можливо я трохи й перестарався, та все ж, тепер добре подумає перш ніж чіпати моє. 
- Ти як? - запитує Свят, коли ми вже їхали від Жені.
- Я в порядку - швидко кидаю у відповідь. 
- І давно це в тебе? - весело запитує друг.
- Ти про що?
- Я про Настю..
- Що про Настю? - не розумію я.
- Питаю, давно втюхався в неї?
- Що? - здивовано перепитую - З чого ти взяв?
- Макс, припинити. Це і сліпому видно.
- Свят не придумуй. 
- Я придумую? Та ти чудь Антона не вбив. Ще скажи що це для показухи... - серйозно заявляє друг.
- Цей придурок мене вже давно нервує, ось і користуючись моментом провчив його - пояснюю я.
- І Настя тут зовсім ні при чому?
- Ні, ну звичайно через неї також... Та все ж...
- Що ж ти тоді минулого разу не набив йому морду, коли застукав зі своєю супутницею? - не відстає хлопець. 
- Сьогодні за два рази отримав... Це все?
- Ні звичайно. Тоді чому ж перестав з іншими дівчатами зависати?
- Щоб ніхто не просік що стосунки з Настею це фікція - стараюся викрутитися я.
- Тобто ти хочеш сказати, що через місяць - другий, ви розійдетеся і ти забудеш про Настю, продовжуючи жити ніби нічого й не було? - грузить мене Свят.
- Що? Ні - швидко відповідаю не подумавши. - Я не знаю - додаю стискаючи сильніше кермо, і паркуючись біля будинку друга.
- А я знаю. Ти можеш заперечувати скільки завгодно, та я тебе знаю не перший день. І бачу як змінила тебе ця дівчина. І знаєш, мені подобаються ці зміни - видає на кінець друг і виходить з машини.
Слова друга ще довго крутилися в моїй голові. А я й сам не міг розібратися у своїх почуттях. Те що я дійсно прив'язався до Насті, було і так зрозуміло. Та це тільки тому, що останнім часом, ми багато часу проводимо разом. Так би мовити, загралися в кохання. Я ж не міг в неї закохатися, чи не так? - в думках переконував сам себе, будучи уже в дома. Після Ніки я пообіцяв собі, що не впущу жодну дівчину у своє серце. Одного випадку мені було достатньо. Так і справді набагато легше і простіше жити. 
Наступного дня я серйозно налаштував себе на гру. Для нас було принципово виграти цей матч. Та попри це, очима серед натовпу я все ж, шукав Настю. Та на жаль не знаходив її. Вчора я забув попередити її про гру, можливо вона просто не знала про неї. Заспокоював сам себе. А тоді зібравшись, вийшов на поле викладаючись на максимум. 
Після гри я приймав привітання майже від всіх студентів університету. Та саме зараз мені чомусь хотілося щоб саме Настя була тут, бачила мій успіх. Від неї я чекав привітання найбільше. 
Та дівчина так і не появилася, ні після гри, ні на вечірці. Весь вечір я був оточений жіночою увагою, та попри те, весь час шукав очима Настю. І вся моя голова була забита тільки думками про неї. Сьогодні в мене справді була хороша можливість згадати старі часи. Підчепити якусь довгоногу красуню і відірватися по повній. Та як на диво, мені цього зовсім не хотілося. І не тому що, мені потрібно було підтримувати легенду про стосунки з Настею. При бажанні я б міг провернути все так, щоб ніхто й не здогадався. Та я цього справді й сам не хотів. Зараз для мене було важливо побачити Настю. 
І коли я все ж зрозумів, що вона сама не прийде, вирішив піти по неї. Тому швидко знайшов її подругу і ми відправилися до них в кімнату. 
Ніколи б не міг подумати, що дівчина може так мило виглядати в розовій піжамі з ведмедями і ще й шухером на голові. Побачивши її в такому вигляді я мимоволі посміхнувся. 
На щастя довго просити дівчину не довелося. Тому рівно через п'ятнадцять хвилин, вона була готова. І її пунктуальність мене приємно вражала. 
Після нагородження, все що я хотів це відпочити й відірватися разом з Настею і своїми друзями. Та мені весь час хтось заважав, усім щось було потрібно від мене. А особливо мене дратували дівчата які просто вішалися мені на шию. Тому коли я все ж таки, прорвався до дівчини, то вирішив ні на мить не відпускати від себе. 
Усім своїм друзям я представляв Настю як свою дівчину. І не розумію чому, та мені це справді подобалося робити. А ще мені подобалося спостерігати за тим як дівчина ніяковіє від прохання поцілувати мене в щічку. Я знаю, що поводився як малий хлопчисько, та в цей момент Настя була така мила. Що Я просто не міг себе стримати. 
Потім я попросив діджея поставити композицію, яка засіла в моїй голові, ще з дня народження подруги Насті. Чомусь ця пісня стала для мене особливою. Дивно, та я ніколи раніше не звертав уваги на такі дрібниці, а тут навіть запам'ятав пісню під яку ми вперше танцювали разом. 
В загальному, вечір пройшов круто і я ні на секунду не пожалів що притягнув Настю сюди. Проводжаюячи дівчину в гуртожиток, я все ж вирішив поговорити з нею про Антона. Я справді був злий на дівчину, що вона приховала від мене вчорашній інцидент. Тільки від однієї думки про те що вона була з ним на самоті, мене починало колотити від злості. Сам не розумію чому так реагую на це. Та нічого не можу вдіяти з собою. 
Та й взагалі, поруч з Настею я стаю зовсім не контрольованим. І, дідько, як же я хочу її поцілувати. В цей момент я більше не міг стримувати себе. А найголовніше, я бачив що Настя теж цього хоче. Її губи були наче наркотик для мене, яких хотілося ще і ще. Її вуста були такі ніжні й жадані, а запах її тіла просто зводив мене з розуму. Я не міг насититися нею, бажаючи щоб цей момент тривав вічно. 
Та як тільки ми почули неподалік голоси, наче ошпарені відскочили один від одного. Коли друзі підійшли до нас, я не міг відвести погляд від Насті. Дівчина зашарілася і виглядала збентеженою. І тут я зловив себе на думці, що Свят правий, і у мене й справді є почуття до цієї дівчини. І за стільки років категоричного ставлення до дівчат. Таки готовий спробувати перетворити нашу фікцію у справжні відносини. 
Наступного дня, мені терміново потрібно було поїхати по справах фірми в інше місто. І ця поїздка саме зараз була такою недоречною. Оскільки вчора я твердо вирішив серйозно поговорити з Настею і запропонувати їй зустрічатися вже по справжньому. 
Ця дівчина розбудила в мені ті почуття, які я так сильно ховав, після зради Вероніки. Саме тоді мені здавалося, що я не зможу більше довіряти жодній дівчині. Відкритися і покохати так, як кохав Ніку. З того дня пройшло вже багато часу і я розумію що минуле пора залишити в минулому. І я справді готовий до нових і серйозних стосунків. Заради Насті, дівчини яка перевернула моє життя. 
Мені хотілося чим по швидше поговорити з нею й вияснити, чи мої почуття взаємні. Чи боявся я відмови? Так, і дуже, та продовжувати грати в цю гру більше не було сенсу. 
І оскільки повернутися я мав тільки в п'ятницю ввечері. Наша розмова мала відбутися, на святкуванні мого дня народження. 
Мені хотілося, щоб все було ідеально. Саме тому я все продумав до найменших дрібниць. Оскільки святкувати ми будемо на моїй дачі, я вирішив під час святкування запросити Настю на дах будинку. Який попередньо прикрашу квітами та гірляндами. Створивши романтичну атмосферу. Також попросив Аню купити шикарне плаття для Насті, яке б вона могла одягнути в суботу. Оскільки в мене часу на це зовсім не буде. Звичайно я розумів, що просто так дівчина від мене подарунок не прийме, тому буде потрібно ще придумати як віддати їй його. Для мене було важливо щоб все пройшло ідеально. Дивно, ніколи не думав, що я можу бути таким романтиком.

В суботу з самого ранку і до вечора, я не знаходив собі місця. Та переймався я не своїм святом, а те як все пройде з Настею. Чи прийме вона мій подарунок? Чи сподобається він взагалі їй? І звичайно найголовніше - чи погодиться стати вона моєю дівчиною?
Ввечері, коли вечірка була в самому розгарі я чекав на прихід Насті. Яка повинна була бути разом з Анею і Святом. Коли я побачив машину друга, серце почало битися з шаленою швидкістю. Я вибіг на двір в очікуванні дівчини. Ще хвилина і є. Вона таки прийшла. Побачивши її у мене просто перехопило дихання. Плаття ідеально лягло по її витонченій фігурі. А відкриті плечі по яких спускалися легкі локони, додавали їй невимовної сексуальності. Легкий макіяж тільки підкреслював її природну красу. Дівчина була настільки красивою, що складно було відвести від неї погляд. 
- Привіт - трохи збентежено привіталася дівчина, після того як сестра з другом вже привітали мене і зайшли в будинок. 
- Привіт. Ти сьогодні неймовірно красива - ледь стримуючи свої емоції, сказав я розглядаючи дівчину. 
- Кх, дякую - сором'язливо сказала дівчина, поправляючи своє волосся - Еее, це тобі - додала вона, простягаючи мені запаковану у подарунковий папір річ, схожу на велику картину.
- Дякую, та не варто було - збентежено кажу я, прикидаючи що там може бути - Що це? - не витримую, і таки запитую я.
- Поглянь - відповідає дівчина знизуючи плечима - Насправді, я не знала що тобі подарувати... - тихо сказала дівчина, споглядаючи за тим як я розриваю папір - І сподіваюся, що дивлячись на цей подарунок, ти хоча б інколи будеш мене згадувати, коли все закінчиться.. - якось сумно додала дівчина закусуючи нижню губу.
Її слова мене ще більше заінтригували і я вже не міг дочекатися, щоб зрозуміти що це. Як тільки я зірвав весь папір, і глянув на картину, то просто завмер від здивування і шоку. На ній була зображена наша перша зустріч з Настею. А саме поцілунок, який зазняв Свят. Напевно саме з цього фото й була змальована картина. Цей момент закарбувався в моїй голові і він справді був важливим для мене. Адже саме з цього часу і почалася наша історія з Настею. 
- Настя, це неймовірно красиво - видаю я, все ще будучи під враженням.
- Тобі справді подобається?
- Так. Зараз, це найкращий подарунок, про який я тільки міг мріяти - відповідаю, заглядаючи в зелені очі дівчини.
- Голубки, ви що тут застрягли? Іменинник, на тебе всі чекають - виходячи з дому, кричить Женя. 
- Вже йдемо - швидко відповідаю, не зводячи погляду з дівчини. Саме зараз мені так хотілося її поцілувати, та як завжди нам хтось завадив. Нічого, сьогодні у нас ще буде час на все. 
Я беру Настю за руку і проводжу в будинок. Дальше святкування пішло в розгар. Друзі відпочивали, танцювали та веселилися. І переконавшись, що моєї уваги гості вже не потребують. Вирішив поговорити з Настею. 
- Можна тебе на декілька хвилин?- шепочу дівчині на вухо.
- Що? Для чого? - здивовано запитує вона.
- Настя нам треба поговорити - впевнено кажу я, беручи дівчину за руку. Настя лише кивнула і попрямувала за мною. 
Та як тільки ми підійшли до сходів, раптово відчинилися двері, і в них появилася людина, яку я менше всього очікував тут побачити. І прихід якої міг повністю змінити мої плани. Вероніка - моє перше кохання, і дівчина заради якої я був колись готовий на все на світі.