Читати книгу - "Слова на вітер, Анні Ксандр, Софія Вітерець"

Не довго роздумуючи, прийняв пропозицію й практично миттєво прийшла відповідь. Вони немов чекали, коли я нарешті погоджусь й відмовлятися точно не збирався. 

“Тоді Вам потрібно прийти до нас та залагодити всі формальності.”

“На жаль, я зараз не в Україні. Можливо, є якийсь інший варіант?”

“Звісно. Тоді одразу ж надішлемо вам сюди договір та деталі співпраці.”

Я помчав у душ, а коли повернувся, зверху вже світилося повідомлення про новий лист. Швидко ж вони. Цього разу вчитувався в кожнісіньку буквочку. За кілька годин думав, що вже відкину копита, бо наближався вечір і навіть ріски в роті не мав, але не хотів навіть на мить відволікатися. 

Врешті таки поставив електронний підпис й відправив договір. Цього разу все мало бути супер. Навіть презентацію можна було в крайньому разі провести  онлайн. Але до того моменту вже збирався повернутися додому до бабусі. Захотілося одразу подзвонити й повідомити радісні новини, але в неї саме улюблений серіал почався. Краще вранці сповіщу цю новину.

Мабуть, я був занадто перенасичений емоціями за минулий день, бо мене вимкнуло навіть раніше, ніж зазвичай. Прокинувся лише зранку та й то, від стуку у двері.

– Хто там? – протягнув я, бажаючи ще трішки повалятися колодою в ліжечку.

– Тіме, там оголошують третє випробування. Потрібна присутність обох, – зазирнув Валєра, чомусь надто якийсь радісний. 

– Ну добре, – підвівся й тільки тепер зрозумів, що всю ніч проспав, поклавши щоку на телефон. Дивно, навіть не відчув…

Прохолодна вода мене трохи збадьорила. Зібрався досить швидко та й пішов у тому, що вхопив першим – звичні джинсові шорти та легку блакитну футболку. Ніяк не міг збагнути, куди Кульбабка так квапився. Навряд чи ми б прийшли останні. Але, як не дивно, так і було. А чому? Бо хтось організував для мене ціле свято.

– Сюрприз! – почулося з усіх сторін, а Айлін прямо переді мною викотила гігантський торт у формі книги. Ну гігантський, то скоріш мій творчий підхід, але він дійсно був немаленьким.

– Я прочитала, що сталося. Вітаю. Вже є перші пропозиції видавництв? – яка ж вона сьогодні сліпучо-красива… Їй дуже личив смарагдовий.

– Якраз ввечері підписав договір, – посміхнувся, вперше бачачи в очах оточуючих підтримку. Звісно, це якщо не рахувати бабусі. Але справді, всі учасники були тут й підтримували мене як ніхто інший.

– Вітаю ще раз, – Айлін обійняла мене та чомусь раптом поцілувала в щоку. Несподівано, але приємно. Такий собі невеличкий крок вперед у наших стосунках.