Читати книгу - "Споріднені душі: Розірваний зв'язок, Яра Крихта"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
І браслет на мить спалахнув яскравіше, Айдаса наче пробрало вогнем по венах.
Але Мії здалося, що йому знову зле, що розгублений погляд чоловіка – черговий приступ болі та запаморочення.
– Айдасе! – вона потягла його за руку за собою, заставляючи сісти в крісло. – Все добре?
Чоловік послухався, сів, відчуваючи, як груди наповнюються чимось таким лоскітливим та теплим, а браслет на руці раптом на мить засяяв яскравіше, ніж це вже бувало.
– Так. Все гаразд.
– Допомогти тобі?
Кілька секунд мовчав, нахмурившись, і раптом запитав:
– З твоєю блакитною сукнею все гаразд?
– Що? – Мія розгубилася.
– Я просто так часто думаю про твою сукню, в якій ти хотіла виступити… Тоді був дощ… і ти точно забруднила її… Якщо з нею все гаразд, ти би одягла її знову? На свій концерт.
– Здається, вона зіпсована… – Мія випросталася, розгублено кліпаючи очима та дивлячись на Айдаса зверху вниз. – Я скинула її тоді, закинула в шафу… Брудною.
– Шкода. Тобі пасує блакитний.
– Чому ти згадав про це? – Мія нервово та спантеличено засміялася.
– Ще один мій гріх – твоя зіпсована сукня. Дозволиш купити тобі нову? Давай сходимо і оберемо разом.
– Надіюсь не зараз? Зараз ніч.
– Ні, – Айдас всміхнувся. – Звісно ж ні, я ж не збожеволів. Ми прогуляємося вдень. Сходимо, будь ласка?
– Г… Гаразд… Сходимо.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Споріднені душі: Розірваний зв'язок, Яра Крихта», після закриття браузера.
