Читати книгу - "Втікачка з Сутінкового світу, Марина Сніжна"

Але тут мій бар’єр ледь не розлетівся вщент. Компанія розсілася за столом, і я краще роздивилася одного з супутників Асдуса.

Мої щоки відразу спалахнули. І я поспішила відвернутися, поки мій погляд не відчули. Той самий красень, з яким я зіткнулася в коридорі! Але що він тут робить? Та ще й у такій компанії!

Інші два були типовими демонами, чимось невловимо схожими на Асдуса. Щоправда, ні в кого такої шевелюри не було.

– Він ще й має нахабство нам рукою махати! – прошипів Атій, і я мимоволі знову подивилася у бік демонської компанії.

Тепер фарбою вже залилися не лише щоки. Асдус не зводив з мене зацікавленого погляду і посміхався на весь свій немаленький рот. І справді рукою махав, тим самим привертаючи до мене погляди своїх супутників.

Я перевела погляд на красеня, і побачила на його обличчі здивування. Нахилившись до Асдуса, він щось запитав у нього, і той відповів. Неважко здогадатися, що йшлося про мене. І уявляю, що міг нахабний рудий тип наговорити з цього приводу. Так що махати у відповідь я не стала, а підібгала губи і втупилася в стіл.

Почекавши достатньо часу, щоб виключити обмін поглядами, я обережно підняла очі. Відразу перехопило подих. Красень продовжував на мене дивитися, поки Асдус щось говорив подавальнику. Про всяк випадок я перевірила бар’єр і переконалася, що він на місці. Цікаво, на якій відстані взагалі можна читати чужі думки? Може, він і так нічого б не почув?

– На кого ти дивишся? – почувся похмурий голос Атія.

– Просто хлопець з Притулку, – сказала я напівправду якомога байдужим тоном. – Видалося дивним, що він у такій компанії. Я думала, вампіри недолюблюють демонів.

Не знаю, чи повірив Чорний Лорд тому, що мій інтерес до красеня ґрунтується виключно на цьому, але вирішив за необхідне відповісти, кинувши швидкий погляд у бік демонів:

– Він демоніт.

– Хто? – цього разу мій інтерес був непідробним. Я навіть на красеня витріщатися перестала.

У цей момент повернувся подавальник з принесеними замовленнями. І довелося чекати, поки він знову відійде, що далося мені нелегко. Зробивши невеликий ковток з золотої чаші, Чорний Лорд сказав:

– Іноді демони сходять до зв’язків з людьми. Від таких контактів і народжуються демоніти. Простіше кажучи, той хлопець – напівкровка. Я його вже бачив. Він син Болгія Дарнадара – голови клану. Той, на відміну від багатьох демонів, не кидає своїх нащадків від людських жінок напризволяще. А цей хлопець у нього взагалі в улюбленцях ходить. Кажуть, напрочуд талановитий у плані магії. Майже не поступається чистокровним демонам.

– І як його звуть? – намагаючись, щоб у голосі не прозвучало явного інтересу, запитала я.

– Енній, здається, – подумавши, промовив Чорний Лорд.

Я ледве стримала мрійливу посмішку, що вже лізла на обличчя. Мені сподобалося його ім’я, як і він сам. Подумати лишень, що хлопець, який так мене вразив – це брат Асдуса! Ось це несподівано, звісно. Хоча я поки що не зрозуміла, як мені взагалі до цього ставитися. Потім промайнула нова думка, що трохи спантеличила.

– Але якщо він не зовсім людина, то що робить у Кривавому Притулку? Чи він не новообернений?

– Напевно, я надто довго був відсутній цього разу, – Атій знизав плечима. – Тому не можу відповісти на твоє запитання. Для мене це також дивно. Володар погодився наділити даром крові одного з демонських нащадків? Я нізащо в це не повірив би. Але бачу в хлопцеві явні ознаки початку переродження.

– Я чув цю історію, – ліниво втрутився в розмову Міль, даючи зрозуміти, що робить мені величезну ласку. – Кажуть, Гілері настільки сподобався цей гарненький юнак, що вона пішла наперекір усім традиціям. Вмовила Володаря зробити його одним з нас. Переконала Болгія Дарнадара, що цим жестом вони зміцнять союз їхніх двох кланів. І доведуть, що дружба між демонами та вампірами можлива. А також, що це може бути корисним обом кланам. Хто знає, як проявиться кров вампірів у подібній істоті. Ризиковано, звісно, це все. Адже навіть чистокровні люди іноді не витримують переродження. Але цей Енній свого не проґавить. Сказав, що готовий на ризик. Високо хоче піднестися, схоже. Хоча насправді лише стане новою іграшкою Гілери.

Мені стало неприємно чути таке про хлопця, який мені настільки сподобався. Але в душі ворухнулися погані передчуття. А якщо Міль має рацію і за приголомшливою зовнішністю прихована не дуже гарна душа. Честолюбець, ладний на все заради досягнення власних цілей. Думати про це, споглядаючи таку неймовірну красу, було неприємно, і я вирішила, що не поспішатиму з висновками.

Наші з Еннієм погляди знову зустрілися, і він обдарував мене легкою посмішкою. Я вже хотіла посміхнутися у відповідь, коли відчула пильний погляд Чорного Лорда, і поспішила відвернутися.

Зосередилася на поглинанні принесеної страви, яка виявилася дуже смачною. Щоб не зациклюватися на тому, що п’ють вампіри поруч зі мною, уявляла, що це сік ганни.

– Пропоную випити за нового члена нашої родини! – несподівано сказав Атій, підіймаючи чашу.

Міль неохоче повторив за ним, я ж заради пристойності підняла і свою з вином. Наші чаші зіткнулися, і я зробила ковток. Вино виявилося напрочуд смачним, і я сама не помітила, як поступово осушила все. Стало якось затишніше та спокійніше. І я вже набагато прихильніше поглядала на танцюристів-трупоїдів. На столик з демонами наполегливо намагалася навіть голови не повертати.