Читати книгу - "Ключ до майбутнього., Андре Буко"

Каттер зайшов у кают компанію з таким виразом обличчя, що навіть Фурі, яка славилася своїм залізним спокоєм, напружилась. Його очі були як сталеві кулі, холодні та важкі, а руки міцно стискали планшет, наче це був доказ якоїсь глобальної катастрофи.

—  Ви маєте це побачити, — сказав він, і в його голосі була тривога.

Каттер скинув інформацію з планшета на центральний екран, і через кілька секунд перед нами з’явилися ряди файлів.

— Це все, я міг витягти з їхньої бази даних. І це… — він на секунду замовк, ніби шукаючи слова, які могли б описати масштаб того, що ми щойно побачимо. — Це значно гірше, ніж я очікував.

На екрані з’явилися дані, графіки, звіти — величезна кількість інформації, яка, здавалося, просто кричала про злочини, що були поховані під шарами корпоративної секретності.

—  Почнемо з головного. Корпорація “НаноТех” створила технологію, яка дозволяє їм впливати на свідомість людей через імплантовані нейрочіпи. І це не просто дрібні маніпуляції, — почав Каттер. Його голос звучав пригнічено, як у людини, яка досі не може повірити у побачене.

На екрані з’явилися деталі технології. Схеми, принципи роботи, звіти про тестування. Нейрочіп виявлявся ключовою ланкою в новому механізмі контролю над суспільством. Його програмування дозволяє впливати на емоційний стан, змінювати сприйняття реальності та навіть переконувати людей ухвалювати потрібні рішення.

—  Фактично, це ідеальна зброя. Ти більше не переконуєш людину зробити щось — ти просто змінюєш її бажання так, щоб вона сама захотіла цього, — пояснив Каттер.

Я відчув, як по спині пробіг холод. Це звучало настільки абсурдно, що мозок відмовлявся приймати це за правду. Але документи, які показував Каттер, були надто деталізованими, щоб бути вигадкою.

Каттер продовжував, перегортаючи файли. Ми побачили звіти про тестові програми на різних планетах Співдружності. Там було все: від зміни політичних уподобань населення до навмисного створення хаосу для виправдання військового втручання.

Сам проекту "Гармонія" започаткувався як експеримент з маніпуляції суспільної думки. Його метою було підпорядкувати волю цілої популяції на планеті Арконія. Звіт показував, що спершу місцеві жителі чинили опір, але після впровадження пристроїв навіювання у місцях скупчення громадян, їхній спротив зник, а рішення уряду почали ідеально відповідати корпоративним інтересам.

У звітах було описано, як люди поступово втрачали контроль над собою. Їхні думки ставали млявими, ніби їхній розум був затягнутий у густий туман. Технологія мала ефективність 95%. Ті, хто чинив спротив, просто зникали. Ніхто не запитував, куди вони поділися.

—  Вони знищують індивідуальність, — сказав Кук, який стояв у кутку з опущеною головою. —  Це не контроль. Це повільне винищення Співдружності, яку ми знаємо.

Каттер продовжував, і перед нами з’явився новий розділ. Це були дані про численні локальні війни, які відбувалися останні кілька десятиліть. Ми бачили карти, схеми військових дій, перехоплені повідомлення.

—  Ось це найгірше. “НаноТех” спеціально провокувала конфлікти, щоб прибрати конкурентів і отримати доступ до ресурсів,  — пояснив Каттер.

На одному зі слайдів було показано, як вони використовували проекту "Гармонія" для того, щоб впливати на лідерів країн. За допомогою нього вони змушували їх ухвалювати рішення, які призводять до ескалації. Потім корпорація приходила як "рятівник", пропонуючи нові технології або підтримку. І кожного разу вони залишалися у виграші.

Ми побачили десятки операцій. Кожна з них була ретельно спланована. У кожній були переможені, і завжди був один переможець — “НаноТех”.

Одним із найбільш тривожних файлів була операція, в якій згадувалося про придушення заколоту декількох планет на окраїні Співдружності. Каттер показав звіт із назвою "Операція Судний день".

— Це те, що я знайшов про твоє минуле, Рос. Пробач, але ти маєш це побачити.

Рос підняв голову, і я побачив, як його обличчя напружилося.

У звіті йшлося про операцію на планеті, де Рос служив у складі спеціального загону. Тоді їм сказали, що вони придушують повстання, але насправді NanoTech використовувала їх як інструмент.

— Наказ про застосування Судного дня віддав адмірал флоту, — сказав Каттер. —  За декілька місяців після цього він застрелився.

Рос мовчав. Він просто дивився на екран, а потім, повільно повернувшись, пішов до виходу.

Каттер закінчив, ми всі мовчали. Атмосфера в кімнаті була настільки напруженою, що здавалося, ось-ось вибухне.

Я не міг повірити, що весь цей час ми жили у світі, яким маніпулювали з-за лаштунків. Ці файли були більше, ніж просто доказами. Вони були вироком для всіх тих, хто дозволив цьому статися.

—  Що нам тепер робити? — запитала Ліе. Її голос тремтів, хоч вона й намагалася його контролювати.

Я подивився на неї, потім на Кука, а потім на Фурі.

— Ми зробимо те, що маємо зробити. Ми розкриємо це. І ми змусимо їх заплатити за все, — відповів я.

Це буде важкий шлях, який ми не обирали, але який тепер став нашою єдиною місією. Ми всі відчували, небезпеку цього шляху. Водночас це усвідомлення тиснуло своєю вагою, немов нас щойно скинули в безодню, звідки вибратися можна лише через вирішальну битву.

Ми всі сиділи в кают компанії і розмірковували. На екранах перед нами світилися ключові файли, які ми витягли. Головним був звіт про операції “НаноТех”.

Кук, спершись руками на стіл, сканував поглядом кожного з нас. Його обличчя було похмурим, але зосередженим, як у командира перед вирішальним наказом.

— Слухайте уважно, — почав він. —  Ми всі розуміємо, що маємо в руках справжній бомбу. Але ця бомба також може стати смертельною і для нас, якщо ми будемо діяти необережно. Тепер ми не маємо права на помилку, інакше це вірна смерть.

Я перехопив його погляд і кивнув.

— Що ти пропонуєш?  — запитав я.

Кук випростався і почав ходити кімнатою, обмірковуючи свої слова.