Читати книгу - "Політ ластівки. Книга 1, Ольга Кост"

- Про що ти? – насторожено дивлюсь на маму.

- Я відповім. Як тільки ти стала вдягатися гарно, підкреслюючи свою фігуру, фарбуватися. Чого ж він раніше мовчав, коли ти ходила як сіра мишка?

- Мамо, навіщо ця розмова.

- Якщо ти би дійсно йому подобалась, то сподобалась би і в спортивному костюмі. А так, він такий самий як і інші хлопці. Захотілося гарненької дівчинки.

- Це не правда. Ми  - друзі. Все. Крапка. І нічого такого він від мене не хоче.

- Повір моєму життєвому досвіду. Алекс не в тому віці аби бути налаштованому на серйозні відносини зі значно молодшою дівчиною.

- Він на чотири роки мене старше, не на десять. А коли батько почав зустрічатися з тобою. Хіба, не коли ти була ще школяркою. І він тебе старший на шість років.

- Не порівнюй твого батька з цим юнаком. Це не одне і те саме. Зараз не ті часи, що були в нашій юності.

- Мамо, я не хочу вже це з тобою обговорювати. Я втомилася і хочу спати. На добраніч, - встаю зі стільця, обіймаю маму і йду.

- На добраніч. Прислухайся до мене, не хочу аби тобі було боляче потім.

Роздратованою йду в свою кімнату. Навіщо вона все це почала і образила Алекса. Він не такий, зовсім. І зі мною він..

Господи, я захищаю Алекса, наче щось хочу з ним.

З суперечливими думками я засинаю.