Читати книгу - "Моя кров - це прокляття // Mattheo Riddle, Ila Styles"

Гаррі уважно подивився на сестру, його погляд сповнився змішаними емоціями. Він неодноразово відчував на собі тягар чужих очікувань та засудження. З самого дитинства його життя було під мікроскопом: з моменту, коли він уперше ступив на поріг Гоґвортсу, всі бачили в ньому не просто хлопчика – вони бачили Обраного. Він знав, що таке ярлики, знав, що таке тягар минулого, якого ти не вибирав.

— Я розумію, про що ти говориш, — тихо відповів Гаррі. — У мене теж бачать просто хлопчика, який вижив. Але річ у тому, що Маттео не просто носить тінь минулого, він свідомо щось приховує. Щось небезпечне.

Гаррі глянув на неї, його очі світилися смутком і тривогою.

— Я боюсь за тебе, Тей. Він може бути небезпечним. Я знаю, що ти доросла і можеш приймати рішення, але я просто не можу стояти осторонь, знаючи, що ти наражаєшся на ризик.

Тейлор підійшла ближче і обійняла його. Вона розуміла, що його тривога походить з кохання, але вона також знала, що Маттео заслуговує на шанс.

— Він не такий, яким я його собі уявляла, — залізла в розмову Герміона. — Я бачу, що він не злий. Навіть під тиском він зберігає спокій і показує агресію.

Тейлор відчула полегшення. Герміона була розумною, проникливою і Гаррі з Роном завжди прислухаються до неї.

Гаррі зітхнув і глянув убік, ніби намагаючись упорядкувати думки.

— Я не кажу, що він має повторити шлях Волдеморту. Можливо, він і заслуговує на шанс. Але що, якщо ми помиляємось? Що, якщо він уже зробив свій вибір, і цей вибір тягне нас усіх до темряви?

У його голосі було більше смутку, аніж гніву. Гаррі не хотів повторення тих жахливих подій, через які довелося колись пройти його сім'ї і всьому магічному світу.

— У вас говорять забобони, його не виховував Волдеморт, він його навіть не знав. — холодно відповіла Тейлор.

Дівчина стиснула зуби, хлопці принишкли і всі продовжили займатися своїми справами.

***

Згодом плітки лише посилювалися. Учні почали уникати Маттео, і в результаті він почав проводити ще більше часу на самоті. Тейлор робила все можливе, щоб підтримувати його, але вона бачила, як це давить на нього. Усередині Маттео наростала напруга, і він, хоч і не показував цього відкрито, страждав від постійних підозр і недовіри.

Увечері, коли Тейлор і Маттео сиділи в тій же частині бібліотеки, куди ніхто не заходив, до них несподівано підійшла Герміона.

— Чи можу я сісти? — спитала вона, дивлячись прямо на Маттео.

Він здивовано звів очі і коротко кивнув.

— Я... хотіла поговорити з тобою, — почала Герміона, сідаючи навпроти. — Про твоє минуле.

Тейлор напружилася, чекаючи на конфлікт, але Маттео залишався спокійним.

— Я слухаю, — холодно відповів він.

— Ти знаєш, що навколо тебе ходить багато чуток, — почала Герміона, вибираючи слова. — І я не можу не визнати, що прізвище Редл викликає у людей тривогу. Але я хочу дізнатися, що ти сам думаєш про це. Ти хочеш йти шляхом, який вибрав Волдеморт?

Маттео довго мовчав, перш ніж відповісти.

— Я ніколи не знав Темного Лорда, — нарешті промовив він. — Я народився після його падіння. Але все своє життя я живу з його тінню. Люди бачать у мені його, хоч я ніколи не зустрічав його і не хочу повторювати його помилок.

Герміона вивчала його обличчя, і щось у його словах, у його тоні здалося їй справжнім.

— Ти не схожий на нього, — сказала вона після паузи. — Але ж тобі треба показати людям, що ти інший. Якщо ти справді хочеш, щоб тебе приймали, тобі треба перестати ховатися.

Маттео підвів очі на Герміону, і на його обличчі майнула слабо натягнута посмішка.

— Спасибі, Грейнджере, — тихо промовив він. — Я знаю, що це не буде легко, але я ладен спробувати.

Ця розмова стала поворотним моментом. Поступово, завдяки Тейлор, Маттео почав звикати до знаходження Герміони поруч. За допомогою дівчат, Редл активніше брав участь у житті школи, намагаючись вийти з тіні свого минулого. Він, нарешті, відчув, що він не самотній у своїй боротьбі з темною частиною свого прізвища.

Пізніше, того ж вечора, Снейп сидів у кабінеті й розмірковував про події. Маттео був його відповідальністю, і він розумів, що ситуація виходить з-під контролю. Чутки та напруга серед учнів могли призвести до більш серйозних наслідків, ніж просто образи та піддражнення.

Снейп підвівся зі свого місця і попрямував до вікна, дивлячись на нічне небо. Він розумів, що має діяти, щоб захистити Маттео. Усередині нього зростала тривога за майбутнє хлопчика — майбутнього, яке залежало не тільки від нього самого, а й від того, як його сприйме суспільство.

***

Сонячне світло пробивалося крізь щільні хмари над Лондоном, коли Джеймс Поттер зайшов до будівлі Міністерства магії. Він любив свою роботу аврора і завжди був радий повертатися до свого кабінету, навіть якщо на нього чекав стос паперів. Його увага була повністю зосереджена на останньому дорученні, яке він отримав від начальника відділу боротьби з темною магією. Згідно з новими звітами, у кількох регіонах Британії почали з'являтися аномальні магічні викиди. Це не було схоже на прості чари – щось давнє та небезпечне почало виявлятися у світі.

Джеймс уже кілька місяців працював над цією справою, але тепер усі нитки почали сходитися до однієї точки: кілька стародавніх артефактів, що містять фрагменти темної магії, які досі залишалися активними. Ці артефакти раптом почали виявлятися у різних частинах країни. Але найгірше було те, що хтось явно намагався зібрати їх усі разом.

Сьогодні Джеймс вирушав у старий маєток на околиці Шотландії. Цей будинок колись належав до однієї з древніх чистокровних сімей, які підтримували Темного Лорда, але після його падіння, будинок залишився покинутим. Тепер там було зафіксовано магічні коливання, і Мінстерство направило Джеймса розслідувати це місце.

Маєток виглядав покинутим. Високі стіни поросли плющем, а вікна були забиті дерев'яними дошками. Джеймс підійшов до старих воріт і одним рухом чарівної палички зняв із них захисне закляття, яке намагалося зберегти все всередині від чужих очей.