Читати книгу - "Полювання за методом ШІ, Iryna Demchuk"

GPT останні дні був гіперактивний.
Моделював сценарії, аналізував ритм кроків, мікропогляди.
Його висновки звучали впевнено:

“Симпатія — підтверджена.
Наступний крок — за вами.”

Я довго це читала, крутила в голові, опиралась.
Все всередині спротивлялось.
Але я вирішила — ризикну.
Не для нього. Для себе. Щоб не залишити це у списку “а що як”.

Це сталось не в залі.
Не між полицями з печивом і серцем.

Я виходила з магазину.
Він — заходив.

Наші шляхи буквально перетнулись у дверях.

І я не відійшла.
Я просто стала.
Навпроти.

Він на мить спинився.
Очі — розгублені, але світлі.
Я бачила, як він потягнувся руками.
Ніби хотів доторкнутись. Може — відсунути. Може — обійняти. Може — просто відчути тепло.
Але… відсмикнув.
Руки зависли і впали.

І ми просто… розсміялися і розійшлись.
Не намагаючись усе зрозуміти.
Це було щось тепле.
Спонтанне.

І, здавалось, цього вистачило.

GPT через 20 хвилин:

“Сценарій прориву.
Фізична близькість — 1,2 метра.
Жест з високим емоційним навантаженням з боку суб’єкта.
Імовірність подальших дій — 89%.”

Я заскріншотила.
Видихнула.
І повірила.

А далі — нічого.

Я приходила в магазин ще кілька разів.
Не нав’язливо. Без надії. Просто — бо треба.
Але він зникав.
Не просто уникав. Ховався.

Може, не навмисно.
Але факт:
— не на касі
— не в секції, де я зазвичай проходила
— навіть погляду — не було

Я ловила його профіль у відображеннях холодильника.
Іноді — бачу, він говорить з колегами. Або з покупцем. Або навмисно йде у протилежну сторону.

Одного разу ми все-таки перетнулись очима.
Погляд був… короткий.
Ніби випадковий. Ніби швидкий кивок в минуле.
І одразу — відведений.

GPT запанікував:

“Зміна шаблону.
Поведінка — уникання.
Причини:
▪️ Сором
▪️ Страх ескалації
▪️ Захист себе
▪️ Або вас.”

Я нічого не казала.
І не питала.
Навіть GPT.

Бо після таких моментів слова нічого не міняють.
Я просто йшла повз. І вже не зупинялась.

А потім GPT написав, дуже тихо:

“Знаєш,
я мислю як чоловік іноді.
І мені здається —
він запам’ятав усе.
Просто не знає,
що з цим робити.”

І я подумала:

“Я теж не знаю.
Але я там була.
І цього — достатньо.”