Читати книгу - "Пожирач снів, Віка Лукашук"

Це був самий дивний день у моєму житті. Я нарешті знайшла те, що так довго шукала . Той ключ  від спогадів минулого , який загубила багато років тому...

Дорогою додому , ми гралися в снігу. Кидали один в одного сніговими кульками , обсипалися снігом , поки не почали замерзати. У Сашка впала рукавичка . Я підняла , і простягнула її.

-Що це?- на руці у хлопця був слід від укусу. 

-Та....- махнув рукою,- собака вкусила . Та нічого страшного. 

У моїй куртці був відірваний капюшон( на щастя, Сашко не став питати про це) . Я надягла шапку ще більше на вуха. Почалася завірюха. Я сиділа вдома та попивала гарячий чай з лимоном 🍋. Було доволі тепло й затишно. На моїй дошці з'явився невідомий Пожирач снів та укус Сашка( не знаю навіщо його туди наклеїла.) 

Настала ніч. Я і не знала , які пригоди мене чекають. Знов опинилася на узбережжі річки . Човняра довго не було. От і він! Мав здивований вигляд. Якийсь сумний. Мовчки простягнув мені палицю , на якій було намотано тканину . А ще сірники. Щось на кшталт факелу.

-Що це?- спитала я .

-Це тобі знадобиться. У мене якесь погане передчуття. Слухай, Сніжано, не вірь їй ! Сховай подалі ключі . Сьогодні буде останній день...

Я не зрозуміла  щодо останнього дня , але не стала переписувати. У мене в голові крутилися питання. Вони танцювали вальс з відповідями. Від цього  заболіла голова. Рибалка махнув рукою та відплив. На острові я помітила печеру . Вона було здоровенною . Там щось засяяло. 

Я пішла туди . Чому? Та й сама не знаю. В цьому світі не мають значення пояснення. Це дуже нелогічний світ...

Підходячи до печери, помітила, що там хтось є. Цей хтось сам Пожирач снів! Він тримав велику торбу . В ній щось сяяло. Я також побачила столики , на яких під колбами палало полум'я. Воно було майже неживе. Сіре й похмуре. Я підбігла й відштовхнула невідомого від того місця. Чоловік впав . З нього злетіла маска , а з торби вилетіли сни . Це щось дуже дивне. Блакитне, сяюче та тепле.

-Сашко?!- на підлозі лежав мій товариш.

-Я тобі зараз усе поясню . Я ...

Але його перебили. На " порозі "печери з'явилася Королева снів. Вона мала стурбований вигляд. 

-Сніжана, ти нарешті дізналася. Твій ворог- Сашко. А тепер віддай мені ключі . Дай , тільки так ми ...

-Замовкни!- загорлав Сашко,- Ти брехуха ! Це в усьому винна ти , стара бабця! 

Ви б бачили її очі . Вони налилися кров'ю й ненавистю .

-Дівча, віддай мені ключ! Я сказала ...

Хлопець махнув мені головою . Я все зрозуміла. Чомусь, в цей момент повірила саме йому . Узявши змайстрований факел, і запаливши його, побігла до столів. Я бігла між вогнями , щоб запалити їх знов . 

Чим більше ставало вогників , тим старішою виглядала Королева.

-Стій!- вона полетіла до мене . Це було страшне видовище . Якщо хтось малював би смерть, то вона б виглядала як та жінка. 

Я бігла все далі . Королева наближалась до мене . Вона летіла , наче чорний птаха . Вона кричала , і горлала вслід ... А я все бігла , ніг не відчувала . Той вогник , що не загасить в мені . 

-Останній ! 

Почула тільки крик, а далі все стихло . На землі лишилось лахміття , яке перетворилося на тарганів. Кошмар було знищено...  Я прокинулася . На жаль , не встигла запалити останнього . Мені хотілося лишень побачити його. Я одяглась і побігла до мосту . Чомусь , знала що він буде там. 

 Ми зустрілися поглядом .Ті , хто шукають , і ті хто знаходять. Ключі зникли . Я більше не стискала їх у своїй руці. Ми посміхнулись один одному . Цього було достатньо. Більш ніж щось інше мені хотілося бачити його. 

Через тиждень усі забули про викрадача снів. Сашко лише крав у інших, і віддавав тим , кому потрібніше. Мої сни з'їв той кошмар. Чи зможу я знов мріяти? Бачити щось вночі? 

****

Я заснула. До мене підплив човняр . Я сіла . Ми пливли , і пливли . Я знала, що на другому березі мене чекає Сашко . Я встала . Разом пішли кудись . Це сон життя . Усе , що ми переживаємо можемо побачити уві сні : чи то поразка, чи невдача . Головне , знати , що є той , хто вірить нам . Той , хто допоможе відпустити минуле . Наш товариш , друг , чи любов . 

                                                                 🌜🌖🌗🌕🌓🌒🌑🌛

Дорогі читачі, дякую за прочитання . Сподіваюсь, що вам сподобалася моя дивна казка. Солодких снів , і щасливого життя! ❄️❄️❄️☃️

Кінець