Читати книгу - "Уяви, що ти мій, Алекса Адлер"

Ну ж бо, не підведи мене, хлопчику. Покажи, що в тобі є щось більше, ніж егоїстичний негідник, для котрого важливі тільки власні бажання.

− Я потерплю, моя пані, − промовляє Наксар, роблячи глибокий вдих. Наче перед стрибком в прірву. – Все що завгодно, якщо ви будете сьогодні моєю.

Я пам’ятаю, що в моїх грудях немає серця. Пам’ятаю, що я більше не матеріальна і все це лиш моє концентроване марення. Та все ж майже певна, що в грудях щось солодко й млосно стискається.

− Мені подобається твоя відповідь, − муркочу. – Проте є одна маленька поправка. Це ти сьогодні будеш мій.

З цими словами, я відпускаю його й, розвернувши в повітрі, горілиць кидаю на ліжко.