Читати книгу - "Позашлюбна дитина генерального, Ірина Романовська"

Допоки я гадаю, чи підсунув Тітов лікарці хабаря та скільки, вона проголошує вголос мій діагноз — гострий бронхіт, на тлі цього ще й виник ларингіт.

Олег підсовує робітниці швидкої допомоги пакет із заздалегідь купленими ліками та просить визначити, що з того можна прийняти прямо зараз. Судячи за обсягом пакета, він  скупив пів аптеки, до поки дістався сюди. Справді так сильно за мене хвилювався?

Залишивши настанови, щодо використання наявних ліків, і тим, що варто мені докупити, лікарка залишає мою квартиру.

Сили полишають мене так само швидко, як і наскочила хвороба. Хочеться вкласти голову на подушку та трохи подрімати. Ще й випиті ліки хилять до сну. Треба перепросити в Олега за мою раптову слабкість. Але замість слів я починаю позіхати.

— Відпочивай. І ні про що не хвилюйся, — останнє, що я чую від Тітова перед тим, як остаточно провалитися в царство Морфея.