Читати книгу - "Слова на вітер, Анні Ксандр, Софія Вітерець"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Я ж йому по-людськи перекладав. Записував інгредієнти спеціальної бабусиною знеболювальної та загоювальної мазі туди лишень десять хвилин і заради чого? Щоб той просто вирячився в екран і нічогісінько не зрозумів. Жодного слова. Хоча…
Капець. Та я ж бо поспішав і мало не кожне слово Т9 виправив на якесь інше. Навіть не перечитував у поспіху. Ааа. Ось чому не пишу книги на телефоні.
– А так? – запитав українською, хоч і розумів, що той як і раніше мене не розуміє.
– Ve şanslısın – bunların hepsi mutfağımızda var. Bekle, şimdi getireceğim¹, – посміхнувся Мехмет та після мого запитливого погляду, жестами попросив зачекати.
Не минуло й десяти хвилинок, як він прибіг та ще й приніс мені ступку, мисочки та воду. Ну що ж, Кульбабко, хай тільки я не поставлю тебе до завтра на ноги…
Мучився, товк, тер, перемелював і навіть жував, але в результаті таки отримав гарненьку зеленкувато-буру мазь. То звісно, на мій погляд, бо для того ніжного маминого синочка – це буде та ще “кака”. Але нехай кривиться. Головне, що одужає, а там байдуже. Як казала бабуся: “Головне – результат”.
Тож схопив все й погнав до Валєрки. Звісно, мало не перекинув все на себе, але без цього то був би не я. От би ще Кульбабка навчився відповідати на стук у двері. Хоча…може спить?
¹А тобі пощастило – все це є у нас на кухні. Чекай, зараз принесу.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Слова на вітер, Анні Ксандр, Софія Вітерець», після закриття браузера.
