Читати книгу - "Капкан кохання, Світлана Литвиненко"

- Прокинулася? — Амір зайшов до кімнати, м'яко усміхаючись. — Як почуваєшся?

- Нормально. Дякую, що турбуєшся про мене, — Леся всупереч собі відчула дивне зніяковіння перед ним, сама себе не впізнаючи. Вона мимоволі пригладила волосся. — Я, мабуть, виглядаю жахливо…

- Та ні, ти маєш чудовий вигляд, — Амір уважно оглянув її, а потім неспішно почав роздягатися. Помітивши, як Леся завмерла, він додав: — Прийму душ, а потім підемо вечеряти разом з усіма. Зможеш?

- Я взагалі-то хотіла залишитися в кімнаті… Але якщо ти наполягаєш…

- Я не наполягаю, — він ледь нахилив голову, спостерігаючи за нею. — Я накажу, щоб тобі принесли вечерю сюди.

  В цей момент Амір скинув з себе сорочку, а потім решту одягу. Леся різко відвернулася, відчуваючи, як гарячий рум'янець заливає її щоки.

- Амір, ти знову за своє… — вона спробувала зберігати серйозність.

- Щось не так? — він хмикнув, абсолютно спокійний, ніби й не стояв зараз перед нею повністю оголеним.

- Навіщо знову роздягаєшся у моїй присутності? Ти… ти хоча б прикрився! У тебе зовсім сорому немає?!

- А тобі не подобається? — його голос звучав зухвало, майже грайливо.

  Леся швидко затулила обличчя долонями, але крізь пальці все одно бачила його широку усмішку.

- Амір, мені не до жартів! Йди вже до ванної!

- Як скажеш, — відповів, кинувши їй ще один інтригуючий погляд, і рушив до ванної кімнати. — Я швидко…

  Леся тільки закотила очі, намагаючись зберігати спокій, але її серце калатало так голосно, що, здавалося, навіть він міг його чути.

 Щойно за Аміром зачинилися двері ванної кімнати, Леся видихнула з полегшенням. Це ж треба, як він її дратує! Навмисне роздягається перед нею, ніби випробовує її витримку, хоче, щоб вона здалася й кинулася йому на шию. Але цього не буде. Вона залишиться байдужою до його атлетичного тіла, рельєфних м’язів… та й до нього самого. Відтепер вона буде стриманою й холодною. Не реагуватиме на нього і тим більше не дозволить собі щось до нього відчувати.

  Особливо зараз, коли через два дні вони повернуться до міста.

  Щойно Амір вийшов з ванної, Леся швидко стрибнула в ліжко й натягнула ковдру аж до самого носа. Він знущається? І справді випробовує її терпіння?

  Якби вона тільки могла ігнорувати його, але ні — в ньому було щось таке, що змушувало її серце нестерпно калатати.

- Заховалася? – голос Аміра, з нотками веселощів, змусив її ще сильніше сховатися під ковдру. Він явно отримував задоволення від її реакції, але саме таким чином він намагався зняти напругу, хоч якось підняти їй настрій. – Ну, добре, не буду тебе дратувати. Я вже одягнувся. Вилазь.

  Леся ще трохи повагалася, перш ніж рішуче скинути ковдру.

- Амір, я прошу тебе, поводься порядно, а не як… стриптизер.

- О, то ти знаєш, як поводяться стриптизери? –  всміхнувся він. – Може, навіть маєш улюбленого?

- Дуже смішно, – вона зиркнула на нього спідлоба.

- А ти взагалі ходила до стрип-клубу? – продовжував він із лукавою усмішкою. – Так, з подругами… на дівич-вечір, наприклад?

- Я по таких закладах не ходжу! – обурено відрізала Леся. Але чомусь здалося, що він саме так її уявляє, і ця думка її зачепила. – Що ще хочеш дізнатися?

  Амір зробив вигляд, що задумався, потім повільно підійшов ближче пригадавши доповідь Бориса про те, що у неї був не один чоловік.

- Ну… наприклад, які у тебе були стосунки з чоловіками? – його погляд став трохи темнішим, більш власницьким.

  Леся не пропустила зміни в його тоні. Знову ревнує? Його голос звучав безтурботно, але в очах з’явився той небезпечний вогник, який вона вже почала впізнавати.

 - Що саме ти хочеш дізнатися, з ким я зустрічалася? Скільки їх було?

  Амір примружив очі, його посмішка стала ширшою.

- Я був би не проти послухати твої розповіді.

  Але натомість Леся тільки міцно стиснула губи…