Читати книгу - "Історія одного розлучення, Ана-Марія Еріш"

Ці слова Беатріс не давали мені спокою, адже таке відчуття, що вона говорила досить серйозно. А раптом це все правда? Хоча ні, Тоні ж мене кохає, я це відчуваю, тому навіть не варто сумніватися. Однак ця думка ніяк не хотіла покидати мене. Я ж чула історію Тоні та Беатріс, проте мені її розказував лише хлопець. Я навіть не знаю, як все виглядало насправді. Ні, навіть не варто думати про це. Хоч би що там було — це минуле, а ми живемо тут і зараз.

Та все ж я не витримала, адже Тоні має знати, що Беатріс приходила до мене та таке розповідала. Тому, повідомивши Олівії, що сьогодні я піду раніше, я поїхала до управління. Він ще точно має бути там, адже казав, що повернеться навіть пізніше за мене. Вже на під'їзді якесь недобре передчуття заволоділо мною. Але я не звикла довіряти своїй інтуїції, бо вона стільки разів помилялася. Тому, залишивши машину, я попрямувала до входу. Однак ще з далеку побачила досить неприємну ситуацію. Беатріс та Тоні про щось говорили, стоячи занадто близько. А потім вона просто притягнула його до себе та поцілувала. Хлопець же навіть не противився, а просто відповідав їй.

Це дуже сильно вдарило у саме серце, розриваючи його на шматки. Таке відчуття, ніби я просто в якомусь страшному сні, і зараз прокинуся в обіймах коханого чоловіка. Але ні, це реальність, і вона дуже жорстока. Я відчула, що в моїй очах стоять сльози, однак для них ще не час. Маю гідно зустріти це. Тому, я на ватних ногах підійшла до них ближче як раз в той час, коли вони перервали поцілунок.

- Яка ідилія. - саркастично промовила я.

Повільно Тоні повернувся до мене, і я бачила жах в його очах. Однак цього разу я вже не повірю в це. Ще й ця нахабна посмішка Беатріс. Думаю вона не просто вирішила прийти й попередити мене. Дівчина хотіла показати, що він обрав її. Прекрасно просто, перед нею я точно не маю заплакати. Чомусь думки, що вона це зробила спеціально навіть не було. Ця дівчина ж попередила мене про його справжню сутність, а я не хотіла вірити.

- Що, сумно стало через те, що тебе зараз тут побачили? - посміхнулася я крізь сльози. - А ти знаєш, я ж справді вірила, що ти мене кохаєш. Шкода, не зрозуміла все раніше. Беатріс, ти мала рацію, він дуже хороший актор.

- Каро, послухай, це зовсім не те, що ти думаєш. Насправді... - почав він.

- Мені байдуже, адже я все прекрасно бачила. - перервала його я. - Ти ж навіть не намагався відштовхнути її. Що ж, бажаю вам щастя, якщо у вас таки щось вийде. Бо інколи мені здається, що ти закоханий лише у свою роботу.

Я просто розвернулася та пішла геть, вже не стримуючи сльози. Неймовірно сильно боліло в середині, адже горло просто стискався від крику розпачі. Однак я чула, що за мною хтось пішов. Ще мить, і Тоні розвернув мене до себе. Проте мені було бридко від його дотиків. Він тільки що цими ж руками обіймав іншу дівчину. А це ж лише те, що я побачила. Навіть не знаю, що було раніше...

- Більше ніколи не смій торкатися до мене. - сказала я. - Ти став огидний мені. Йди далі до своєї Беатріс, думаю ви ідеально підходите одне одному. А, мало не забула. - вона зняла обручку та кинула її мені. - Ця річ більше мені не потрібна. Подаруєш її комусь іншому. Тій дівчині, що знову повірить у твої казочки про велике кохання. - я просто підняла голову догори, аби припинити сльози. - Яка ж я була дурепа. Навіщо це все взагалі? Я ж завжди була для тебе лише завданням, яке ти маєш виконувати. Саме тому і не розповідав батькові.

- Але я...

- Навіть не хочу слухати. Сьогодні ж подам заяву на розлучення, і ти знову будеш вільним чоловіком. І речі забери тоді, коли мене вдома не буде. Бачити тебе більше не хочу.

Я не стала далі слухати, а просто пішла геть. І цього разу мене ніхто не зупиняв. А сльози полилися з новою силою, адже я більше не могла себе стримувати. Сівши за кермо, я швидко поїхала з цього місця, адже справді більше не могла навіть дивитися на Тоні. Зараз мені не хотілося абсолютно нічого, бо щойно всі мої надії та сподівання розбилися в один момент. Я хотіла побудувати справжню родину з цим чоловіком. А тепер навіть бачити його не можу.

Не в змозі більше вести машину, я зупинила її біля виїзду з якогось парку. Дивно, стільки років живу тут, а ніколи не бувала в таких місцинах. Та зараз мені зовсім не того. Крик рвався з моєї пораненої душі, і я більше його не стримувала. За що? Чому він так вчинив зі мною? Невже я це заслужила? Напевно, так. Я ненавиджу його, він просто зруйнував мене. Але серце все ще продовжувало говорити про те, що кохає і мені варто б таки поговорити з ним та все дізнатися. Однак я не можу й не хочу...

Мої любі читачі)))

А ми то з вами знаємо, як все відбувалося насправді. Це наша Кара навіть не захотіла вислухати Тоні. Звичайно, потім вона задумається про це, і може навіть поговорити з ним. Однак наша книга повільно наближається до фіналу. Вже зовсім скоро ви отримаєте відповідь на головне питання - чи будуть Кара та Тоні разом? Я ж люблю трагічні фінали. То чи не зробила я і тут такий?)

І я сподіваюся, що фінальні сцени вас не розчарують, адже нас очікують виверти сюжету, які породила мої бурна фантазія пхіх)))

Всіх люблю та обнімаю =*