Читати книгу - "Провалля, Євгеній Шульженко"

- А якщо цей газ, від якого нам стало погано? - мовила Діана, - ці рослини можуть виділяти його? – показала рукою на водорості на стінах, - але язик не заплітається. Я не відчуваю себе пʼяною.

Несподівано Арсеній закричав та штовхнув Міру. Швидко розвернувся, глянувши на підлогу. Потім перелякано подивився на подругу, що, нахмурившись,відійшла далі.

- Ти не повіриш, - сказав хрипким голосом, - але мене щось схопило. Ти нічого не бачила?

- Ти вирішив пожартувати наді мною? – зашипіла подруга, виставивши погрозливо палець, - не смій!

- Мені що нічого робити? – дихання жартівника збилось, - Я не жартую!

Діана весь цей час стояла осторонь, намагаючись зрозуміти те, що відбувається. Це дійсно не газ, оскільки не ті симптоми. Але коридор виглядав настільки неймовірно, що будь-які думки просто розлітались в сторони. Хотілось лише стояти та спостерігати за пурпурним світлом.

Відчула дотик теплої руки. Всміхнулась, зрозумівши, що Вʼячеслав намагається постійно бути поряд. Або вона раніше на це не звертала уваги? «Я обрала тебе, дурний» - тепло розійшлось по тілу. Аж поки погляд не зупинився на новенькому, що сидів поряд з Макаром, торкаючись його лоба.

«Хто тримає мене?» - промайнуло в голові. Діана закричала та відскочила. Обернувшись, побачила тінь. Але це була просто тінь, а згусток темряви. Чорна пляма, що легко колихалась. Несподівано, тінь кинулась вперед.

Міра впала на підлогу. Щось потягнуло її в сторону. Вона заверещала, вириваючись. В той же час, Арсенія відкинуло в стіну. Він застогнав та втратив свідомість. Макар? В’ячеслав? Діана більше нічого не встигла побачити. Тінь кинулась на неї, збила з ніг. Зашипіла.

Дівчина відчула, що хтось пазурями потягнувся до її щелепи, розкриваючи. Спробувала вирватись, закричати, махнути руками. Але сила була непохитною. Дівчина відчула, як густа темрява потягнулась до відкритого силою рота, почала заходити в її тіло. Почала задихатись. Потекли сльози. Серце виривалось з грудей. В скроні вдарила пронизливий біль.

В очах промайнули стіни, вкриті рослинами. Вонидарували пурпурне світло. Ніжне, приємне, казкове. «Провалля, ми потрапили до твого серця?» - промайнуло в голові. Далі запанувала темрява.