Читати книгу - "Брама Абаддона, Джеймс С. А. Корі"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
ними частина даних. На щастя, ми мали змогу спостерігати за
більшістю її експериментів і провели власний аналіз.
— Земляни, вочевидь, робитимуть так само, — промовив
Ешфорд.
— Безсумнівно, капітане, — погодився Чань.
Як і будь-який інший ритуал, засідання мало радше
символічне значення, аніж практичне. Присутні були
начальники головних структурних підрозділів «Бегемота»: Сем
із машинного, Бугай від служби безпеки, Чань від науковців, Бенні
Кортленд-Мапу
з
медичного,
Анамарі
Руїс
з інфраструктури і так далі. Люди займали два десятки крісел за
великим столом у залі засідань. На почесному місці, під образом
Христа милосердного на стіні позаду, засідав Ешфорд. Праворуч
від нього була Па, а ліворуч, уже традиційно — Бугай.
— Що в нас є? Тільки коротко, — запитав Ешфорд.
— Усе, чорти б його забрали, дуже дивно, — промовив Чань, і всі захіхікали. — Наш найкращий аналітичний висновок
говорить про те, що ми маємо справу зі штучно підтримуваним
переходом Айн штайна – Розена. Ви залітаєте в Кільце і з
протилежного боку не вилітаєте.
— Отже, ворота, — промовив Ешфорд.
— Так, капітане. Схоже, мільярди років тому в Сонячну систему
було запущено протомолекулу, чи то мікроба Феби, чи то звіть
його як вам заманеться. Воно повинно було утилізувати
примітивне життя задля створення брами. На нашу думку, творці протомолекули таким чином хотіли убезпечити зручний
та ефективний спосіб подорожувати сюди.
Бугай глибоко й повільно зітхнув. Усі про це думали, але
почути про це на офіційному рівні додавало гадці
реалістичності. Кільце виявилося транспортним засобом.
Чужим. Не простим переходом. Плацдармом.
— Коли в нього потрапив «І ке», то маса й швидкість корабля
запустили в Кільці якийсь механізм, — правив далі Чань. —
Марсіяни зібрали непоганий пакет даних у момент події.
В структурі Кільця відбувся масштабний сплеск енергії, що
потягнуло за собою каскад подій на мікрорівнях. Весь об’єкт
розігрівся до п’яти тисяч градусів Кельвіна і відтоді поступово
охолоджується. Тобто на запуск пішло чимало енергії, але,
схоже, для підтримки його функціонування тепер багато і не
потрібно.
— Що нам відомо про те, куди воно все веде? — запитала Па.
Вираз її обличчя здавався нейтральним, а голос — приємним
і позбавленим емоцій. Таким самим тоном вона могла би
просити й обґрунтування тривіальної статті кошторису.
— Не так просто про це дізнатись, — зізнався Чань. — Ми
заглядаємо в шпаринку. Саме по собі Кільце генерує
інтерференцію та випромінювання, які перешкоджають
послідовному забору даних. Нам відомо, що «І ке» цілий. Ми
досі одержуємо відеосигнал, який транслював малий, коли
влетів у Кільце, але видно там небагато.
— Зорі? — запитав Ешфорд. — Щось, із чого можна прокласти
курс?
— Ні, капітане. По той бік Кільця немає зір, а фонове
мікрохвильове випромінювання кардинально різниться від того, на що ми чекали.
— Що це значить? — здивувався Ешфорд.
— Значить, що все це дуже дивно, — відповів Чань. —
Капітане?
Ешфорд прохолодно всміхнувся й кивнув, щоб науковець
продовжував. Чань відкашлявся.
— Спостерігається ще декілька аномалій, з якими ми поки що
не розібралися. Виникає враження, ніби по той бік встановлено
максимальну швидкість.
— А пояснити? — промовила Па.
— «І ке» пролетів у Кільце на дуже високій швидкості, —
відповів Чань. — Приблизно за сім десятих секунди після
потрапляння на ту сторону розпочалося дуже жорстке
гальмування. І приблизно за п’ять секунд судно втратило її
практично всю. Ця майже миттєва зупинка і вбила пілота.
Звідтоді його судно поступово віддаляється від Кільця вглиб
того, що розташовано по іншу сторону.
— Відомо, що коли протомолекула була активна, то вона…
здатна була видозмінювати
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Брама Абаддона, Джеймс С. А. Корі», після закриття браузера.