Читати книгу - "Брама Абаддона, Джеймс С. А. Корі"

Сем. — Той корабель теж так загальмували?

— Можливо, — погодився Чань. — Марсіяни запускали

в Кільце зонди, ефект, схоже, починає проявлятися на

швидкості близько шестиста метрів за секунду. На меншій

швидкості маса, найпевніше, поводиться так, як ми від неї

очікуємо. На більшій — одразу спиняється, а потім дрейфує

у тому ж напрямку, що й «І ке».

Сем аж присвиснула під носа:

— Оце вже точно називається повільно. Головний рушій

практично не матиме там сенсу.

— Куля з гвинтівки летить швидше, — підтвердив Чань. —

Хороша новина полягає в тому, що ефект спостерігається на

рівнях вище квантового. Хвилі в електромагнітному діапазоні

поводяться нормально, включно з видимим спектром.

— І на тому слава Богу, — пхикнула Сем.

— Щось іще відомо за результатами зондування?

— Там щось таки є, — продовжив Чань, і в його голосі вперше

забриніли нотки страху. — Зонди фіксують наявність об’єктів.

Великих. Але там дуже мало світла, тільки те, чим ми світимо

всередину крізь Кільце або із самих зондів. І як я вже казав, зворотна інформація потребує уточнення через викривлення

Кільцем. Якщо те, що там є, виготовлене з такої само матерії, то

хтозна.

— Кораблі? — запитав Ешфорд.

— Можливо.

— Скільки?

— Понад сто, менше ста тисяч. Мабуть.

Бугай нахилився вперед, поклавши руки на стіл. Ешфорд із Па

обвели поглядами присутніх, в яких щойно посіріли обличчя.

Самі ж вони й раніше це знали, бо не стали би чекати на

спеціальне засідання для цього. А тепер дивилися на реакцію

людей. Що ж, хочуть знати його реакцію, то дізнаються.

Кероване падіння.

— Було би дивнішим, якби там нічого не знайшлося. Якби це

був флот вторгнення, то вони би вже напали.

— Ага, — гмикнула Руїс, чіпляючись за слова.

Ешфод дав усім змогу поставити питання. Скільки зондів

використав Марс? Скільки часу піде на те, щоби на швидкості

меншій від шестиста метрів за секунду дістатися до

найближчого з тих об’єктів? Чи пробували до них відправити

малі зонди? Чи є зв’язок із самою протомолекулою?

Вкраденими голосами людей, як було на Еросі? Чань старався

всіх заспокоїти, але по суті нічого нового не сказав. Бугай

припускав, що він мав і детальніший звіт, персонально для

Ешфорда й Па, та замислився, що могло бути в ньому. Він

дратувався, що вони обійшлися без нього.

— Гаразд. Усе це дуже цікаво, але ми втрачаємо фокус, —

призупинив зливу питань і відповідей Ешфорд. — Ми тут не для

того, щоб пуляти зондами в Кільце. Ми тут не для того, щоб

лізти на рожен. Ми тут для того, щоби внутрішні планети, займаючись тут тим, чим вони зайняті, не займали наше місце

за столом. Буде щось летіти з Кільця, отоді й переживатимемо.

— Правильно, капітане, — підкріпив слова Ешфорда своїм

авторитетом Бугай. Іншої стратегії все одно поки що не видно.

Нехай краще екіпаж бачить, що вони всі — єдина команда. За

ними стежили не тільки члени екіпажу, а й прості люди.

— Командире Па? — промовив Ешфорд. Старпомка кивнула

й зирк нула на Бугая. Інстинкт його не підвів, усередині все

похололо.

— Ми виявили деякий дисбаланс у кошторисі, — промовила

Па. — Головна інженерко Розенберґ?

Сем здивовано кивнула:

— Так, старша помічнице?

— Боюся, я буду вимушена накласти на вас домашній арешт

і скасувати ваші перепустки до з’ясування всіх обставин. Вас

замінить інженер Ватанабе. Пане Вако, виконання покладаю на

вас.

У каюті всі затихли. Але значення цієї мовчанки було

цілковито нове. В Сем очі полізли на лоба від невіри й усе

сильнішої