Читати книгу - "Життя, кохання та війна, Амелія Ренальді"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Боже, як добре знову бути у своїх стінах.
Назар допоміг їй сісти на диван, поставив перед нею чашку теплого чаю.
— Тобі потрібно більше відпочивати.
— І я буду.
Але не минуло й години, як її телефон завібрував.
Вона глянула на екран і усміхнулася.
Оля: Офіційно повідомляю: працюєш дистанційно. І крапка.
Софія скептично підняла брову.
Софія: І це чиє рішення?
Оля: Моє. І ще трошки Назаря.
Софія підняла голову й підозріло подивилася на чоловіка, який робив вигляд, що зайнятий на кухні.
— Назаре…
Він навіть не обернувся.
— Я тут ні до чого.
Вона хмикнула.
— Ти говорив з Олею, правда?
Він повільно повернувся, дивлячись на неї невинними очима.
— Ну, можливо, трохи.
— Назаре!
— Кохана, тобі потрібен спокій. І Оля це розуміє.
Вона зітхнула, але в глибині душі була вдячна.
Працювати вона могла, але тепер у неї був час відновитися, і їй не доведеться бігати містом.
Вона подивилася на Назаря й усміхнулася.
— Добре. Тільки за умови, що ти не будеш поводитися, як охоронець.
Назар сів поруч, обійняв її й прошепотів:
— Домовилися. Я просто буду поруч.
І цього було достатньо.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Життя, кохання та війна, Амелія Ренальді», після закриття браузера.
