Читати книгу - "Історія одного розлучення, Ана-Марія Еріш"

Я одразу ж розказала про все дідові. Звичайно, він знав про те, що Тоні працює на ФБР, адже його батько старий друг Маркуса. Ну що ж, тут я навіть не здивувалася. Однак він був неабияк вражений вчинком Тоні, адже справді вважав, що хлопець кохає мене. Шокованою була навіть Марі, хоча дівчина завжди вважала всіх хлопців рогатими тваринами.

Але від цього мені менш боляче не ставало. Я навіть на роботу ходила ніби зомбі, виконуючи всі функції на автоматі. До мене приставили якогось нового агента, що тінню слідував усюди. В решті випадків він мене зовсім не турбував. Однак я стала сумувати за Тоні, за його запахом, за його ніжністю. Коли ми збирали речі, я все ж собі залишила одну футболку, адже не могла так швидко відпустити це все. Тепер я знову була вільною дівчиною, однак вчитися далі жити ще не могла. Можливо колись, але точно не зараз. Я навіть не хотіла думати про своє майбутнє, адже я вже одного разу мріяла, і це ні до чого доброго не призвело.

Сьогодні був вихідний, і Марі кликала мене кудись сходити, та в мене зовсім не було настрою. Хотілося просто побути вдома та подумати. А насправді я просто сиділа на дивані у вітальні та дивилася в одну точку. Нестерпно боліло серце та душа, а сльози вже давно закінчилися. Навіщо людям взагалі так страждати? Хіба в цьому є хоч якийсь сенс? Так, ми починаємо цінувати те, що маємо лише після таких моментів.

Я навіть не одразу помітила, що пролунав якийсь шум з коридору. І це було дивно. Маркус поїхав у справах, всіх працівників я відпустила, тварин в нас ніколи не було, а агент стоїть поряд зі мною. Це і його насторожило, тому він почав витягувати пістолет, проте не встиг. У дверях показалася Реббека, яка одразу ж вистрілила в нього. Це змусило мене різко підскочити в пошуках втечі. Однак єдиний вихід був зараз перекритий. Та й не знаю, чи вона сама.

- От ми і зустрілися, доню. Нарешті без твого сторожового пса. - вона спрямувала пістолет на мене. - Ти знаєш, він стільки проблем доставив нам. А потрібно то було всього нічого. Лише просто впевнити тебе, що він зрадив. Чудово, чи не так?

- Так це ти за всім стояла? - чомусь я навіть не була здивована.

- Ти сама винна, адже не дала мені грошей. А я ж не можу без них. До того ж мені набридло, що ти отримуєш все так легко. - вона потиснула плечима.

Я бачила, що агент Медокс не лише подавав ознаки життя, а й викликав допомогу. Тому, мені потрібно просто потягнути час. Моя мати божевільна, тому з нею це може бути доволі легко. Тим паче я потрібна їй живою.

- Ти б теж могла мати все, але тобі подобалася свобода. - відповіла я.

- Знаєш, я ніколи не кохала твого батька. - розсміялася Реббека. - Я вийшла за нього лише через розрахунок. Ми планували об'єднати дві великі імперії, однак не вийшло. Ви все зіпсували. І зараз я помщуся. - вона не зводила з мене пістолета. - Так, ти маєш бути живою, проте ніхто не говорив, що цілою. Одне поранення нічого не змінить.

Проте коли вона натиснула на курок, нічого не сталося. В неї просто закінчилися патрони. Вилаявшись, вона дістала довгий ніж, та попрямувала до мене. Я розуміла, що це мій шанс. Тому і почала тікати. Однак далеко не вийшло, адже мати швидко мене наздогнала. Я намагалася боротися, та ось ніж опинився біля мого горла. Напевно, вона готувалася.

- Не рухайся, інакше тобі буде дуже боляче. - прошипіла вона з дикою посмішкою. - Ти знаєш, Тоні ж тебе справді кохає. Це бачили всі, а ти сумнівалася.

Напевно, таки варто змиритися зі своїм становищем. Я або помру, або просто стану заручницею. І тут я навіть не знаю, що краще. Тому, коли я все ж прийняла цю ситуацію, з холу почулися кроки, і у вітальню вбігли Тоні та ще якийсь хлопець. Здається це Картер, його колишній друг та чоловік Беатріс. Вони обидва тримали пістолети напоготові.

- Повільно поклади ніж та відпусти Кару. - сказав Тоні. - І краще тобі послухати нас, адже тікати нікуди. Зараз прибудуть інші агенти, і тоді в тебе точно не буде жодного виходу.

- В мене є краща ідея, Кара мені дає гроші, і тільки тоді я піду звідси. А ви пообіцяєте мене відпустити.

В іншому випадку я б просто розсміялася, адже це звучало настільки абсурдно. Реббека справді вірить, що таке можливо? Тоді вона ще більш божевільна, ніж мені здавалося. Я помітила, що жінка сильніше надавали на ніж. Відчувши різкий біль, тепла кров потекла по моїй шиї. Рана неглибока, проте болюча. Тоні аж сіпнувся ближче, приготувавшись вистрілити. Підходячи ближче, він кивнув своєму напарнику. Здається, вони вже звикли діяти в парі, адже, наскільки я знаю, часто працювали разом.

Далі все відбувалося настільки стрімко, що я навіть не встигла зрозуміти. Картер різко вистрілив в руку Реббеки, дивом не зачепивши мене. В той же момент Тоні різко рвонув мене на себе, так що я звільнилася від Реббеки, яку одразу ж повалив на землю хлопець, вдягаючи наручники. Від шоку та страху я навіть не могла говорити, а мій колишній чоловік гладив мене по голові, говорячи якісь заспокійливі слова. Навіть не вірилося, що це все закінчилося. Але погано було від того, що це зробила моя рідна мати. Невже вона справді хотіла мене вбити? Тепер все в середині боліло ще сильніше, і я вже не стримала сліз...