Читати книгу - "Політ ластівки. Книга 1, Ольга Кост"

- Через всі ці солодощі, ти втрачаєш рецептори. Ця кава багатогранна, нею потрібно смакувати.

Алекс робить невеликий ковток.

- Спочатку відчуваються м’які шоколадні нотки, на зміну яких приходить ніжна фруктова кислинка, що плавно перетікає в легку горіхову терпкість.

Я зачаровано спостерігаю як хлопець помішує каву.

- Головне ніякого цукру, він притупляє смак. І ніяких вершків.

- Можна я спробую ще раз?

Алекс простягає мені горнятко. Роблю невеликий ковток, намагаючись розсмакувати.

- Це вже не так бридко, але ні шоколаду чи горіхів не відчуваю.

- Це прийде з часом, якщо почнеш пити тільки такі напої.

- Можливо. Але все одно ось це смачніше, - вказую на свою чашку. – Як можна не любити шоколад?

- Я люблю шоколад, але темний, а не цей солодкий, в якому тільки цукор і молоко.

- Нудний ти, - надуваю губи.

Алекс сміється і цілує мене в щоку.

- Я не кажу, що твій напій не смачний. Для мене це дуже солодко, головне, що подобається тобі.

- Цікаво як вони його роблять? – питаю я, вдивляючись в коричневу субстанцію.

- Зараз і дізнаємося, - Алекс підзиває до нас жінку.

- Джил, скажіть нам, будь ласка, як ви готуєте шоколад. Ліві у захваті.

- Так. Це найсмачніше, що я колись куштувала, - підтверджує я.

- Ми не використовуємо порошки, тільки справжній розтоплений шоколад, молоко, трохи карамельного топінгу і горіхові крихти.

- Дякую, це дуже смачно, - роблю ковток шоколаду.

- Я особисто випікаю торти. На ваше весілля зможу спекти тільки за оплату продуктів, - підморгує жінка.

Я давлюся шоколадом, відчуваю як він обпікає мій ніс. Починаю кашляти, намагаючись прочистити горло.

- Ліві, ти як? – Алекс стурбовано плескає мене по спині.

Хапаю повітря ротом, нарешті вдихнувши.

- Все добре. Хвилинку, дай мені хвилинку.

Приймаю з рук стурбованої жінки серветки і протираю обличчя.

- Ти не обпеклася?  - хвилюється жінка.

- Ні. Все добре.

- Дивлюся на Алекса, він окидає мене схвильованим поглядом.

- Я принесу вологих серветок, - кидає Джил і швидко повертається вже з серветками.

Дістаю серветки з пачки і протираю свій світлий світшот, на який я виплюнула шоколад ще хвилину тому.

Алекс ще однією серветкою протирає мої ноги.

- Який кошмар, - коментую я.

- Все добре, - заспокоює мене хлопець.

- В мене носом пішов шоколад, що може бути тут хорошого, - починаю злитися. – Чудове завершення побачення.

Дивлюся на Алекса і зойкаю.

- Я і тебе замастилася. Вибач, будь ласка.

Серветкою протираю його футболку, яка вкрита бризками шоколаду.

Алекс бере мої руки у свої долоні, пригортає в свої обійми.

- Ластівко, все добре. Побачення чудове, ти прекрасна.

- Відвезеш мене додому? Вже пізно і я вся в шоколаді.

- Як спокусливо звучить, - муркоче хлопець.

- Алекс, - прикрикую, плескаючи його по руці.

Хлопець сміється і просить рахунок. Намагаюся вкласти купюру в чек.

- Ліві, - злісно каже хлопець.

- Я можу оплатити половину чеку.

- Не зли мене. Забери свої гроші. Це я запросив тебе на побачення.

- Але я хочу сама – не відступаю я.

Алекс тяжко вдихає і тре пальцями перенісся.

- Давай ми не будемо сперечатися хоча б сьогодні. Забери гроші, - втомлено каже хлопець.

- Добре, - кладу купюру назад в карман штанів.

Алекс допомагає мені встати. Ми прощаємося з Джимом і Джилл. Старенька тепло всміхається і бажає нам купу всього доброго, ще раз наголошує на свої таланти кондитера. Поспішно прощаюся і виходжу на вулицю, залишивши Алекса з допитливою парою.

Роблю глибокий вдих, земля пахне дощем. Озноб проходить тілом. Обіймаю себе обома руками, ще більше кутаючись в свій світшот. Аби зігрітися крокую стоянкою. Раптово моя права нога різко уходить вперед і от я вже сиджу п’ятою точкою в калюжі.

Господи. Це могло статися тільки зі мною .

Обезсилено опускаю руки на свої ноги. Потрібно якось встати. Схоже я забила куприк.

- Ліві, що сталося? Ти в порядку?

Алекс широкими кроками наближається до мене.

- Нормально. Я підсковзнулася .

Хлопець простягає мені руку, я приймаю її та підводжуся на ноги. Оглядаю себе. Я вся у брудній воді. Мокра, змерзла.