Читати книгу - "Сталевий Щур іде до армії, Гаррі Гаррісон"

— Марк Четвертер міг би нам допомогти, — наполягала вона зі спокійною безрозсудністю. — Але ми, звісно, ніколи б його не попросили. Це один із основних принципів ІМ. Ми повинні вирішувати свої проблеми самотужки. Усе, що нам потрібно знати, міститься в писаннях, які він нам дав.

— Ти просто заспокоюєш себе. Ти б могла запитати, але не запитаєш. Це вихід. Ти не можеш запитати, бо його немає.

— Це не так, — мило повідомила вона, відповідаючи на мій гнів теплою усмішкою. — Марк Четвертер у Белльґарріку, де перебував завжди.

Свого часу я набув досвіду, що таке нокаут. Але це був супер-пупер-нокаут. Я мовчки витріщився на Мортона. Якщо в мене був такий вигляд, як у нього, то моя щелепа відвисла, очі вирячились, а сам я булькав, як ідіот. Ніб тепло всміхнулася нам і з нетерпінням зачекала, поки ми не склеїмося назад і не спроможемося говорити знову. Я випалив першим:

— Марк Четвертер... зник... тисячі років тому...

— Чому? По суті, штучний інтелект повинен бути безсмертним. Гадаю, окремі деталі замінюють, коли вони зношуються, та інтелект залишається незмінним. Або зростає. Ми завжди невимовно раділи з того, що Марк Четвертер долетів до цієї планети з нами. Ми щиро сподіваємося, що він стежить за тим, як ми практикуємо ІМ, і схвалює наші дії. Та ми, звісно, й не подумали би попросити його про допомогу.

— А я б подумав, — відповів я та скочив на ноги. — Безумовно, я попросив би про допомогу, не вагаючись ані секунди. Ще трохи — і через соціальні теорії Марка Четвертого застрелять багатьох людей. Тож цьому холодному штучному інтелекту слід мати якісь думки щодо того, як цьому запобігти.

— Але ж тобі, щоб відкопати Марка Четвертого, доведеться повернутися до Белльґарріка, — зауважив Мортон.

Я похмуро кивнув на знак згоди.

— Я сподівався, що ти цього ще не скажеш. Але так, Мортоне, так, давній друже. Я мушу з’ясувати, де живе наш видатний електронний лідер, і розшукати його. І сподіваюся, що в нього є якісь готові відповіді.

РОЗДІЛ 28

— Ти знаєш, де під’єднано Марка Четвертера? — запитав я Ніб. Вона заперечно хитнула головою.

— Фізично — ні. Просто відомо, тобто вважають, що Марк Четвертер прибув із нами й допоміг спроектувати місто Белльґаррік. І так і не покинув його.

— Що ж, хтось мусить це знати. — Я тяжко замислився, а тоді клацнув пальцями. — Наш давній друг, Штірнер, він повинен мати таку надважливу інфу. Один із найкращих у світі електриків. А якщо він і не знає, то вже напевно знає того, хто знає. Є думки щодо того, як із ним можна зв’язатися?

— Телефон отам.

— Дякую, Ніб, але я не маю його номера, геть не здогадуюся, де він зараз живе, і взагалі.

— Але ж номера немає ніхто. І байдуже, де він зараз живе. Просто зателефонуй до ЦД й попроси його.

— ЦД?

— Центрального довідника. Ось, я зроблю це за тебе.

Вона постукала по клавіатурі, і екран спалахнув написом великими літерами: «ПРОШУ НАБРАТИ ІМ’Я». Дуже ввічливо. Дуже ефективно. Скидаю капелюха перед людиною чи машиною, що створила таку програму. Я відповів на чотири запитання, і напис на екрані змінився на «ТЕЛЕФОНУЄМО». Літери згасли, а на екрані з’явилося похмуре лице Штірнера. Побачивши мене, інженер кволо всміхнувся, та він очевидно теж дивився ту передачу.

— А-а-а, добрий інопланетний друзяка Джим. Сподіваюся, у тебе все гаразд. Я можу чимось тобі прислужитися?

— Звичайно, можеш, добрий генераторний друзяко Штірнер. Я хотів би побалакати з вашим напівбогом, Марком Четвертером.

— Дивний вибір термінології. Я однозначно не назвав би його напів...

— Тоді забудь цей термін. Знаєш, де Марк Четвертер?

— Звісно.

— Відведеш мене до нього?

— А-а-а, над цим запитанням уже треба подумати. Індивідуалізм Марка Четвертера зі зрозумілих причин завжди шанували. Я пам’ятаю, як читав у історичних джерелах, що після заснування цього міста він таки вносив пропозиції й до нього час від часу зверталися по поради. Та останнім часом, принаймні останні кількасот років, такого не траплялося. Я б не пішов до нього сам, але так, гадаю, що тебе відвести можу. Твій індивідуалізм я поважаю так само, як індивідуалізм Марка Четвертера. Кожен із нас повинен сам торувати собі шлях у житті.

— А я збираюся торувати собі шлях назад до міста.

— Будь обережний. Це непросто. Потяги не ходять, а громадянам силоміць перешкоджають виїхати. За останніми відомостями, ніхто не повертався.

— Я щось вигадаю. Ти ще в місті?

— Так.

— Залишайся біля телефона. Я прибуду туди сьогодні. Мушу поговорити з Марком, перш ніж завтра вранці завершиться смертельна відстрочка Зеннора.

Я поклав слухавку та втупився порожнім поглядом у простір. Не побачив там жодної відповіді.

— Є якісь поради, Мортоне?

— Жодної слушної. Хіба тільки щось на кшталт «бути дезертиром і повернутись».

— Я, як і ти, думав над цією ідеєю та відкинув її. Так мене просто посадили б назад до в’язниці й розстріляли б.

— Можна дещо запропонувати? — спитала Ніб.

— Дуже радий будь-якій допомозі.

— До міста відвезу тебе я. Ти вдаватимеш мого батька. У нас у Лінгу є чудова театральна трупа з досить відомою гримеркою. Ти міг би бути старим, а я — твоєю донькою та водійкою. Це було б дуже захопливо.

— Ти чудова!

Я скочив на ноги та в пориві божевільного завзяття схопив її й поцілував. Тоді швидко сів ізнову: загули гормони й почали виганяти з голови всі інші думки. Вона була неймовірно яскравою, милою, розумною, гарною дівчиною, а мені просто доведеться начисто про це забути. Поки що.

— Нам варто розпочати.

— До театру тебе відведе мій брат. Я зателефоную туди й домовлюся про те, що треба зробити. Тоді повністю організую транспорт. Ти не проти, якщо я зізнаюся, що мені це теж здається чарівним і захопливим? Мушу подякувати тобі, що дозволив мені допомогти. Це набагато цікавіше за навчання.

— Це я маю тобі дякувати. Що ти вивчаєш?

— Вулканологію. Я просто обожнюю магму та вулканічні шлаки, а потім, якщо спуститися фумаролою...

— Так. Розповіси мені про ці палючі насолоди. Згодом.

— Звичайно. А ось і мій брат.

Гадаю, вони організували якийсь особливий потяг. Усього два вагони й без інших пасажирів. У