Читати книгу - "Фірма"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Якого чорта, Девашере, що діється? — тихо спитав він.
— Це місце потребує змін, Нате. З’ясувалося, нами занадто зацікавилися федерали. Вони дедалі наполегливіше насідають. І хто знає, можливо, настане день, і один із нас вхопить їхню наживку, тоді всіх вас посеред ночі вивезуть з міста.
— Я в таке не вірю, Девашере. Наш юрист не буде таким телепнем, щоб заради кількох непевних обіцянок від федералів поставити на карту життя і своє, і своєї родини. Я не можу повірити в те, що це можливо. Ці люди занадто розумні, й вони занадто багато заробляють.
— Сподіваюся, що ти маєш рацію.
22
Притулившись до стулок ліфта, агент контори з винайму житла нишком милувався чорною шкіряною міні-спідницею. Погляд ковзнув її подолу — від колін спускалися шви чорних шовкових панчіх, далі — неймовірно високі підбори. Теж чорні. Гострі носки, а на миску — по червоному банту. Ковзнув поглядом назад, спинився на кругленькому задку, сягнув кашемірового червоного светра. Спереду светрик не здатен був приховати видатні частини тіла, котрі просто таки приголомшували. Волосся, яке спускалося нижче плечей, дивовижно контрастувало з червоною барвою. Так, вона вдалася до освітлення, однак загальна картинка з розкішного волосся, шкіряної міні-спідниці, панчішок, високих підборів та светрика з видатними принадами наводила його на думку, що він не проти мати таку кралечку. Йому б хотілося, щоб вона тут поселилася. Про ціну вони неодмінно домовилися б.
Ліфт спинився. Розчинилися стулки дверей, він пройшов за нею вузьким коридором.
— Сюди, — вказав напрямок і клацнув вимикачем. Вставив ключ у замок дерев’яних пошарпаних дверей.
— Тут лише дві кімнати, — сказав, клацаючи ще одним вимикачем. — Площа близько двохсот квадратних футів.
Вона одразу підійшла до вікна.
— Непоганий краєвид, — сказала, виглянувши у вікно, Теммі.
— Так, чудовий краєвид, нове килимове покриття, минулої осені все перефарбували. По коридору он там ванна кімната. Це гарний вибір. Ремонт будинку проводився вісім років тому. — Він витріщався на шви панчіх.
— Так, непогано, — Теммі сказала це не у відповідь на його набір слів. Вона й далі роздивлялася вулицю за вікном. — Як називається це місце?
— Це «Бавовняна біржа», одна з найстаріших споруд Мемфіса. І адреса наша справді престижна.
— А наскільки престижна квартирна платня?
Він прокашлявся, підніс до очей папку, але в неї не заглядав, все витріщався на високі підбори.
— Та це невелике приміщення. А для чого вам воно потрібно, що ви там казали?
— Секретарська робота. Я секретар-фрілансер. — Не звертаючи на чоловіка уваги, Теммі підійшла до другого вікна. Він тупцяв позаду.
— Ага. І як довго вона вам буде потрібна?
— Шість місяців, та можливо, навіть цілий рік.
— Гаразд. Шість місяців і оплата становитиме триста п’ятдесят доларів за місяць.
Не відриваючи погляду від вікна, вона раптово скинула туфлю з правої ноги й почухала нею литку лівої. Шов на панчосі все продовжувався, огортав і підошву. А нігтики на пальчиках... вони були теж червоними! Вона вильнула задком вліво й обперлася на підвіконня. Папка в його руках затремтіла.
— Я платитиму по двісті п’ятдесят на місяць, — владно сказала вона.
Він прокашлявся. Не було сенсу виказувати жадібність. Ці крихітні кімнатки — мертвий простір, вони нікому не були потрібні, їх роками ніхто не винаймав. У будинку може поселитися й секретар-фрілансер. От чорт, та йому самому може знадобитися секретарка на вільних хлібах.
— Триста, але не менше. Кімнати в нашому будинку користуються попитом, наразі зайнято дев’яносто відсотків площі. Триста на місяць, це й так замало. Ми ледве покриваємо витрати на утримання.
Враз вона повернулася до нього — і йому вже нікуди дівати погляд. Светрик туго облягав груди.
— У рекламному оголошенні зазначалося, що кімнати вмебльовані.
— Ми можемо це зробити, — він дуже хотів допомогти. — Що вам знадобиться?
Вона роззирнулася навколо.
— Тут мені потрібен письмовий стіл і шафка для документів. Декілька стелажів для папок. Пару стільців для клієнтів. Нічого особливого. В іншій кімнаті меблі не потрібні. Я там поставлю копіювальну машину.
— Без проблем, — усміхнувся він.
— І я платитиму три сотні за квартиру з меблями.
— Чудово, — сказав він, розгортаючи папку й дістаючи звідти бланк договору про оренду. Він поклав його на складний столик і заходився заповнювати.
— Ваше ім’я?
— Доріс Ґрінвуд, — так звали її матір. Сама ж була Теммі Інес Ґрінвуд, поки не здибалася з Бустером Гемфілом, який пізніше законно взяв ім’я Елвіс Аарон Гемфіл. Й відтоді в її житті все летить шкереберть. Матір її жила у Еффінгемі, що у штаті Іллінойс.
— Окей, Доріс, — заговорив він уже й ніби з теплотою, наче вже можна називати одне одного лише на ім’я, бо вони стали ближчими. — А домашня адреса?
— А навіщо вона вам? — сердито запитала вона.
— Е-е-е, просто нам потрібна така інформація.
— А це не ваша справа.
— Гаразд, гаразд. Без проблем, — театральним жестом він викреслив той пункт у бланку. Потім став переглядати. — Ну, подивимося. Починаючи від сьогодні, другого березня, підписуємо угоду про оренду на шість місяців. Це до вересня. Так?
Вона кивнула та підкурила цигарку.
Він перейшов до наступного пункту.
— Нам потрібно отримати перший внесок авансу, триста доларів, а також платню за перший місяць.
З кишені вузенької спідниці вона витягла тугу пачку готівки й відрахувала шість стодоларових банкнот, поклала на столі. Вимогливо сказала:
— Мені, будь ласка, квитанцію.
— Обов’язково, — він і далі щось писав.
— На якому ми поверсі? — повертаючись до вікон, поцікавилася вона.
— На дев’ятому. За невчасну оплату після п’ятнадцятого числа штраф — десять відсотків від платні. Ми маємо право прийти з інспекцією у будь-який час. Приміщення заборонено використовувати для незаконної діяльності. Ви маєте сплачувати комунальні послуги та страхування ваших речей. На паркувальному майданчику, отам через дорогу, у вас є своє одне місце. Ось два ключі. Запитання є?
— Так. А от якщо я працюватиму допізна? Тобто залишатимуся тут до ночі?
— Це не біда. Можете приходити й виходити, коли захочете. Коли стемніє, вас пропускатиме охоронець біля виходу на Фронт-стріт.
Теммі встромила між напомаджених вуст цигарку і підійшла до столу. Перечитала договір, потім, мить повагавшись і підписалася ім’ям Доріс Ґрінвуд.
Замкнувши двері,
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Фірма», після закриття браузера.