Читати книгу - "Between angels and demons, Chris Jey"

- Привіт, святоши, - Данте пройшла до столу. – Що обговорюємо? Як вкотре зрадити людство? Чи вибираєте нового демона для служіння?

- Ми обираємо нового главу Ордену, - після паузи один із кардиналів підвівся. – Ми раді бачити, що ти прийшла до тями.

- А як я рада прокинутися, - вона налила собі віскі, що стояв разом із келихами біля вікна, і зробила ковток. - Мм, те, що мені зараз потрібно. Так, хто тепер керуватиме Орденом? Мені треба знати, щоб потім убити його.

- Не «його», а «її», - уточнив один із кардиналів.

- Яка різниця? Я взагалі здивована, що після всього, що зробив ваш Орден, ви ще існуєте. У моїх планах знищити вас усіх.

- Тоді почни з себе, - озвався ще один кардинал. – Пару хвилин тому, майже одноголосно, новим головою Ордену вибрали тебе, Данте. Вітаю, - кардинал почав плескати, до нього приєдналися решта. Почувши цю новину, Данте мало не подавилася віскі.

- Мабуть, мені знадобиться більше випивки, - дівчина долила собі спиртного і підійшла до круглого столу. – Запитаю лише один раз: чия це була геніальна ідея?

- Це наша спільна ідея, – продовжив ще один кардинал. – Ми вирішили, що настав час віддати правління в руки тих, хто в боях відстоював цінності Ордену. Ми, як кардинали, залишаємо за собою право обирати голову Ордену. Усі інші повноваження ми передаємо тобі. Ти неодноразово доводила свою відданість. А кардинали лише користувалися цим. Настав час щось змінити. Як тільки повністю будеш готова прийняти правління, ми з радістю тобі його передамо.

- Ем… Я, мабуть, піду, - Данте була шокована таким різким поворотом подій. Вона розгубилася і пішла геть. Дівчина поспішила до своєї кімнати. Там вона сподівалася на самоті обміркувати пропозицію кардиналів. Але зробити це їй не вдалося. У кімнаті на неї чекали друзі.

- Ти справді прийшла до тями, - Артур усміхнувся і обійняв Данте. Інші почали робити те саме.

- Перебір із обіймами за сьогодні, - Данте усміхнулася. - Я теж рада вас усіх бачити.

- Як ти почуваєшся? - запитав Кріс.

- Наче мене переїхала колона танків, а потім поїзд із двадцятьма вагонами, - Данте присіла в крісло. – Загалом, гірше ще не було.

- Данте, ми всі раді, що ти з нами тепер, - озвався Артур. - Якщо тебе це порадує, то ми перебили майже всіх поплічників Табріса.

- Могли мені залишити парочку. Для нас є ще одне завдання: закрити ворота Пекла.

- Давай ти зміцнієш, і тоді вступатимемо в черговий Апокаліпсис, - запропонував Кріс.

- Я майже як нова копійка.

- А як Анахіт? Вона ще в тобі? - запитала Френкі.

- Так. Ми з ними знайшли компроміс. Нині вони спять. Потрібно незабаром витягти її з мене.

- Піду вже шукати потрібне заклинання, - озвалася Хлоя.

- Ми всі, мабуть, підемо. Тобі треба відпочивати, – запропонував Артур. - Якщо що - гукай, - друзі покинули кімнату.

- Кріс, - покликала перевертня Данте, - залишся. Я хочу поговорити з тобою. І зачини двері.

- Щось сталося? - він виконав прохання Данте і сів навпроти неї в крісло.

- Так. Кардинали хочуть зробити мене головою Ордену.

- Що? – здивувався Кріс. - Це чудово.

- Крістофере, я знаю тебе вже багато років. Актор із тебе так собі. Ти знав про рішення кардиналів.

- Ні. Так. Вони радилися з нами, а ми радилися між собою. І вирішили, що ти гідна стати головою Ордену.

- Але це не так, - обурилася Данте. – Який із мене керівник? Вбити парочку вампірів, перевертнів чи демонів – це без проблем. Але командувати я не вмію. Та й не хочу.

- Ти помиляєшся. Коли ми виходили на полювання, ти завжди командувала, роздавала накази і завжди всі поверталися живими. Ти можеш бути головною. Варто спробувати.

- Це ж така відповідальність.

- Так. Ти якраз дуже відповідальна. І тільки подумай, скільки ти можеш врятувати життів, будучи головою Ордену. Воно того варте. А що говорить Кем із цього приводу? Адже він один із тих, хто стояв біля витоків Ордену? А де Кем, до речі? Адже він завжди був у тебе останню добу.

- Не знаю. Ми з ним мило поговорили, і він зник.

- Мило? Ти певна?

- Може й не дуже мило.

- О, Господи! Ви знову посварилися? Адже у вас все налагодилося. Що знову пішло не так?

- Він хоче піти назавжди, а я не хочу його більше зупиняти.

- Це дуже важливо. Ти нарешті знайшла того, з ким по-справжньому щаслива, і тепер ти сама його проганяєш. Якось це не логічно.

- Все тут логічно. Може, я просто не заслуговую на кохання.

- Ой, припини нести нісенітницю, - обурився Кріс. – Ваш роман із Кемом триває майже два сторіччя. У вас було все: пристрасть, кохання, ненависть, зрада, потім знову пристрасть, заперечення вашого кохання. Але, здається, ви половинки одного цілого. Ви маєте бути разом. Чи може справа в магові? Цей твій Джеймс весь такий загадковий. Ти ласа на таких чоловіків. Тепер він третій зайвий у ваших відносинах з Кемом? До цього був Нейт.

- По-перше, не згадуй Нейта. Ця рана ще відкрита. По-друге, не ласа я на загадкових чоловіків, а по-третє, де Джеймс? Він вижив?

- Так. Живіший за всіх живих. Це він тебе повернув із того місця, де ти була?

- Пустка. Я була в Пустці. Так, де Джеймс? – Данте підвелась.

- Він у замку, у в'язниці.

- Що? Чому?

- На те були свої причини, - невдоволено відповів Кріс.

- Хто наказав його там закрити? – розлютилася Данте.

- Камаель. І тут я його підтримую.

- Я до нього, - Данте не поспішаючи пішла в темницю замку. Дорогою туди вона кликала Кема.

- Вже заспокоїлася?

- Навіщо ти закрив Джеймса у в'язниці?

- Щоб він не нашкодив тобі. Ти до нього?

- Так, - Данте не поспішаючи йшла до потрібної камери. Хоча вона й опритомніла, але все ж таки не прийшла у форму. Забиті місця та травми, отримані при сутичці з Табрісом і Адаель, ще нагадували про себе. Хоча Анахіт і сильна, вмить вилікувати тіло Данте не могла. На це був потрібен час.