Читати книгу - "Політ ластівки. Книга 1, Ольга Кост"

- Ні. Все. Мені потрібно в душ, я вся в багнюці. Ти забув, ми мали йти в парк розваг? – зиркаю на друга.

- Не забув.

- Тоді йди збирайся і йдемо розважатися, - намагаюся аби мій голос звучав весело.

- А Наталі з Максом?

- Наталі з мамою вечеряє, а Макс зустрічається з татом і його партнером по бізнесу.

- А що він там забув?

- Тато поступово втягує його в справи. Після закінчення універу частина акцій піде до Макса.

Роман присвистує.

- Тож Макс завидний холостяк.

- Типу того. Йди збирайся.

Випихаю друга з кімнати і йду прийняти  душ. Відліплюю від тіла вологий костюм і заходжу в душ. Роблю воду гарячіше. Потрібно відіграти свої змерзлі кістки. Тру тіло мочалкою сильніше, ніж потрібно, аби відчути хоч якесь полегшення. Але і після душу відчуваю себе брудною.

Настрій залишає бажати кращого. Сушу волосся, збираю їх у високий хвіст, випускаючи спереду хвилясті пасма. В гардеробній відкриваю шафу. Бажання виряджатися немає. Тож дістаю свій теплий великий в’язаний светр, світлі джинси. Завершую образ черевиками і окулярами з великою оправою, за якими ховаю обличчя.

Стукаю в двері Романа. Почувши запрошення, відкриваю двері.

- Я вже готова. Ти чого так довго?

- Красуне, допоможи обрати в чому піти, - Роман тримає перед собою дві вішалки.

На одній футболка і шкіряна куртка, на другій футболка і тепла синя сорочка.

- Не знаю. Обирай в чому тобі буде зручніше, - кажу я, знизуючи плечима.

- Моя красуня не в настрої. Я зрозумів. Може ми нікуди не підемо?

- Підемо. Я обіцяла тобі. Та й не хочу сидіти вдома.

- Тоді я обираю сорочку. Будемо комфортною парочкою. Ми нікого не запросимо з собою? – Очі хлопця сяють надією.

- Ти ж знаєш, що в мене не багато друзів. Але я певна, що там на місці ми когось обов’язково зустрінемо. Швидше одягайся, я зачекаю внизу.

Спускаюся на кухню. Дістаю з полички пляшку води.

В кімнату заходить Марта з корзиною повною випраних речей.

- Ліві, ти вже повернулася, - посміхається жінка.

- Так. Але ми з Романом вже йдемо.

- Алекс приїде за вами?

- Чого він має приїжджати? Ми з Романом йдемо удвох.

- Побачення не склалося? – стурбовано запитує жінка.

- Та не було ніякого побачення. Ми просто зустрілися і все.

Від допиту жінки мене рятують кроки Романа на сходах.

- Роман йде. Марто ми побігли. Залишиш мої речі на ліжку, мені конче потрібна медитація, - кидаю жінці, виходячи з кімнати.

На сходах ловлю друга, беручи його під лікоть, виводжу з будинку.

- Не дивись так на мене. Марта почала мене допитувати за Алекса.

- Ти могла б дати мені хоча б попрощатися.

- Я попрощалася за тебе. Ходімо вже.

- Ми підемо пішки? – дивується хлопець.

- А чому б ні? Йти хвилин сорок.

- Ліві, - хниче хлопець.

- А ну заспокойся. Прогулянка на свіжому повітрі корисна. Назад вже поїдемо на таксі.

- Добре, - буркоче хлопець.

Вже на наступній вулиці Роман веселішає і починає свою розповідь про усе на світі: школу, батьків, Італію, вчорашню вечірку.

З Роман я відволікаюся, своїми жартами він змушує мене спочатку посміхатися, а заходячи в парк розваг я вже відверто сміюся.

- От бачиш, яка в тебе гарна усмішка. А то була надута як хом‘як. Куди підемо спочатку? Я хочу чогось екстремального. Американські гірки?

- А може на паровозику покатаємося?

- Він для дітей, красуне. Ну ходімо. А потім я куплю тобі найвеличезнішу солодку вату.

- Добре, - погоджуюсь я.

Купляємо в касі квитки і йдемо до атракціону. Прослуховуємо інструкцію. Відаю свої окуляри Роману аби той поставив в кишеню, що застібається.

Сідаємо на місця і нас пристібають.

- Руки, ноги не висовуємо, - ще раз повторює нам хлопець.

Як я на це погодилася. Міцно хапаюся за поручень. Гора спочатку плавно йде угору, згодом різкий прямий спуск. Я заплющую очі і верещу. Мій шлунок перевертається декілька разів на спусках і підйомах. Роман весь час радісно кричить.

Наш вагончик зупиняється внизу і я з тремтячими колінами виповзаю перша. Роман мене наздоганяє і простягає мої окуляри.

- Круто покаталися. Може ще раз?

- Ні, ні. Як ти хочеш, то йди. А я краще почекаю тебе внизу.

- Добре. Нас ще чекає тир, колесо огляду і кімната жахів. Але спершу я куплю тобі вату.