Читати книгу - "Зоряна та двері в просторі, Rada Lia"

— Ти знаєш, — сказала Пенелопа Зоряні, коли наступного дня, після уроків у школі, вони зустрілися на алейці Ла-Рамбла, — в королівстві Алоїзіада я випадково натрапила на одне дуже красиве місце та хотіла б тобі його показати. 

Дівчата домовились ввечері піти до бібліотеки й заразом сходити подивитися, що ж там таке знайшла Пенелопа. У читальному залі магічної книгозбірні Зоряна підійшла до сови та несміливо запитала: 

— Вибачте, пані сова, підкажіть, будь ласка, що потрібно, щоб мати доступ до 2-го рівня, де є книги з перетворення чогось одного в щось інше? 

— Взагалі-то потрібен-таки особливий дозвіл від місцевого міністерства магії, — відповіла сова, насунувши окуляри на очі. Потім вона понизила голос і майже пошепки додала: 

— Проте, сьогодні там-таки нікого немає й не буде, бо нові дозволи не надходили. Якби хтось раптом-таки захотів проникнути туди в обхід всіх правил, то це було б абсолютно не помітно. Так-таки да.

— А ще, — тихо додала вона, — всі думають, що 3-й поверх-таки покинутий і зайнятий під ремонт. Однак, кажуть, що там у кінці є-таки потаємна кімната. Де знаходяться загублені книги світлих магів по розвитку таких вмінь, як телепортація, знахарство й повернення мертвих у світ живих, обмін тілами та зникнення. Також, там є безліч довідників по передбаченнях та як відкрити в собі цей-таки дар. Це може-таки бути надзвичайно корисно для юних чародійок, які тільки починають свій-таки шлях у світі магії. 

Діти слухали з відвислими щелепами від здивування та мовчки дивилися на сову. Судячи з усього Пенелопі минулого разу не здалося й Сова їм таки справді допомагала. Вони переглянулися та мовчки пішли в сторону дверей, коли бібліотекарка крикнула їм навздогін: 

— Подейкують, що щоб-таки знайти ту кімнату, треба-таки мати персня зі смарагдом, а не з рубіном. І перед самими дверима слід промовити «В ім’я світла, добра та любові, відчиніться двері до знань дубові». Дівчата зупинилися, очікуючи на додаткові коментарі, але сова більше нічого не сказала й вони мовчки рушили далі.

Зоряна з Пенелопою швидко пробігли повз напис «2-й рівень. Книги з перетворення чогось одного в щось інше», перестрибуючи через сходинки, бо дуже поспішали. Вони були впевнені, що другого такого шансу в них не буде. А тому, дві маленькі змовниці повинні були встигнути відвідати й 2-й і 3-й поверхи. На 2-му поверсі вони опинилися посеред довгого та широкого коридору, в кінці якого біліли двері до читального залу. Праворуч, вздовж стіни, розташовувалися три величезні вікна на вулицю з масивними підвіконнями. По лівий же бік дівчата побачили сходи, що вели далі на третій поверх. Біля східців розміщувалась дерев'яна шафа з різноманітною їжею та солодощами. А між шафою та сходами була встановлена табличка, на якій червоними літерами на білому фоні виднівся напис «Обережно, ремонт!». На стіні між вікнами висіли старовинні світильники. Час від часу вони блимали, вимикалися та вмикалися знову. Як тільки-но дівчата підходили ближче, світильники починали горіти яскравіше.

— Дивися! — радісно вигукнула Зоряна і почала стрибати біля світильника. Він заблимав синхронно з її рухами, утворюючи мерехтливу світломузику.

Старий, з дірками від молі, килим, відразу перетворився на новий, надзвичайно м’який та яскравий в той самий момент, як дівчата стали на нього своїми ніжками. 

Зоряна перша підбігла до білих дверей, штовхнула їх й подруги нарешті опинилися в читальному залі з книгами 2-го рівня доступу. Ця кімната виявилася більш старовинною та затишною ніж та, що була на 1-му поверсі. Важкі дубові столи доповнювалися грубими й широкими лавами для читачів. На кожному столі розташовувався невеликий світильник з тканинним світло-коричневого кольору абажуром. Як тільки но дівчата зайшли до кімнати, всі вони, як по команді ввімкнулися, освітлюючи простір м'яким, помаранчевим світлом. Високо під стелею висіла одна єдина величезна люстра. Вона складалася з тисяч скляних довгастих бурульок. Похитуючись в різні боки, вони час від часу дзеленчали й пускали розмиті сонячні зайчики по стінах читального залу. 

Тут розташовувалося набагато більше книжкових полиць, які сягали аж до стелі, а біля кожного окремого сектора, як і на 1-му поверсі, стояла дерев'яна драбина, щоб діставати книжки. Та на відміну від 1-го поверху тут не було нікого на вході. Дівчата відразу кинулися шукати потрібні їм книжки. Зоряна запримітила підручник «Як перетворити людину на тварину та навпаки» і відразу сховала його собі в рюкзак. Пенелопа ж продовжувала шукати щось про те, як з м’ясоїдної рослини зробити звичайну. Її погляд привернув напис «Чи потрібно рослинам їсти тварин та людей, щоб бути здоровими та отримувати всі вітаміни?». Поруч виднілася ще одна книга «Як м’ясоїдство впливає на характер рослини?». Дівчинка не була впевнена, що це те, що їй потрібно, та на всякий випадок, заштовхала ці два примірники собі в сумку. Після цього вони поспішили на вихід, щоб встигнути оглянути третій поверх та потаємну кімнату. 

Тяжко дихаючи, вони забігли наверх й розчаровано зітхнули. Там було абсолютно пусто. Лише голі білі стіни та пластикова підстилка на підлозі. Ніяких дверей. Подруги тричі обійшли весь поверх, шукаючи місце, де вони мали промовити закляття. Врешті-решт вирішили, що просто його скажуть та й по всьому. Подруги вдягли свої персні зі смарагдом, урочисто стали посеред кімнати та голосно проговорили: «В ім’я світла, добра і любові, відчиніться двері до знань дубові». Як тільки-но вони промовили ці слова, посеред кімнати нізвідки з’явилися масивні дубові двері темно-коричневого кольору…