Читати книгу - "Подорож пiд вiнець, Анна Мінаєва"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Рейдел Веллен
Найманець нервував. Він чекав Феліцію-Маринку — яке все-таки кумедне ім'я! — уже кілька годин, і інтуїція буквально кричала про те, що щось пішло не так. Він усіма силами переконував себе, що його найдорожчий брат просто вирішив влаштувати прийом, і чарівниця не знайшла приводу для відмови монарху.
Але в той же час Рей усвідомлював, що якщо Феліція не з'явиться тут прямо зараз, він наплює на всі обмеження і сам вирушить до палацу.
Тяжко видихнувши, Рей зробив ще один ковток розливухи. По носі вдарило вишневою терпкістю, і найманець закашлявся. Відвик вiн від місцевих напоїв. То був час коли вони з Еттером збігали із замку лише для того, щоб залити в себе пару барил фірмового пива.
Десять років... Рейдел не бачив брата. Десять років… минуло після неприємного інциденту з Монік. Судячи з того, що брат все ж таки обрав собі в нареченi Ісіс, з першою любов'ю у нього нічого не вийшло.
У голові найманця прослизнула гадюча мстива думка про те, що з Монік не склалося ні в нього, Рея, ні в Еттера. Та й не могло скластися — про це Рейдел розмірковував вже багатьом пізніше, коли остигнув.
Перший Монік зустрів Еттер, але це не завадило дівчині крутити одночасно двома братами. Багато пізніше до Рея дійшло, що це було її спробою знайти своє місце під сонцем. Він добре пам'ятав ту розмову з братом, який став початком закінчення їхніх дружніх стосунків:
— Рей, мені треба щось розповісти, — хитро заявив він під час кінної прогулянки. — Я зустрів дівчину... Вона з бідної сім'ї навряд чи батько схвалить її кандидатуру. Вона й сама просила не розкривати перед кимось нашого зв'язку, побоюється за свою репутацію. Але... може, тобі вдасться поговорити з батьком? Він завжди до тебе прислухався.
— Я теж зустрів схожу дiвчину. Мабуть, доведеться розмовляти вдвох. — хрипко розсміявся тоді Рей. — Хто вона, розповідай...
Коли обидві таємні інтрижки з однією і тією ж жiнкою спливли на поверхню, Рей серйозно посварився з братом. Дійшло до кривавої бійки, в якій Еттер узяв гору. Колишній принц і нинішній найманець добре запам'ятав вогонь в очах брата.
Саме в той момент у голові Рейдела випливло усвідомлення, що ніяка панночка не варта кривої ворожнечі двох братів. Він вирішив відступити. Відмовився від титулу, земель і вирушив туди, де ніхто не зміг визнати у ньому одного з принців сусіднього королівства.
Чи не дурість? Рейдел вважав, що весь свій гнів їм двом варто обрушити на Монік, а не один на одного. Втім, мало хто в сімнадцять і двадцять п'ять може похвалитися виключно вірними рішеннями.
Повертатися на батьківщину виявилося не так болісно, як найманець собі уявляв. Але водночас почував себе незатишно — наче він заліз на чужу територію. Побоювався, що брат його не пробачив — Еттера важко було назвати запальним, але якщо він зачаїв образу, то надовго.
— Я повернулася, — над вухом пролунав тонкий жіночий голос, що вiдiрвав найминця з роздумів.
— Ісіс?! — здивовано вигукнув Рей. — Тобто… ваша високість? Щось пішло не так, де Мар… Феліція?
— Феліція сподобалася Еттеру, між ними прослизнула іскра, — з самовдоволеною усмішкою промовила принцеса, сідаючи навпроти. — Тому мене відправили на чотири сторони. Тепер нам нічого не завадить.
Вона взяла об'ємний кухоль тонкими пальцями, зробила ковток і скривилася. Рейдел намагався усвідомити, що саме говорить принцеса.
— За вільне життя! — з якоюсь шаленою усмішкою підняла келих Ісіс і знову занапастила напій. Цього разу вже готова до його терпкості.
— А тепер по порядку, — сухо й вибагливо промовив найманець.
— Та що тут по порядку? — Вона знизала плечима. — Ми прибули до двору, Еттер побачив чарівницю і вирішив, що одружиться саме з нею. Феліція майже миттєво сказала так — хто ж відмовиться? І ось я тут. Тепер нам нічого не завадить бути разом.
— Разом? — луною перепитав найманець, подумки дивуючись спокою у своєму голосі.
— Саме, — відповіла Ісіс. — Я ж бачила, як ти дивишся на мене. Не стану манірувати, ти мені теж подобаєшся. До того ж мене не приваблює роль коронованої ляльки ні в моєму королівстві, ні тут. Погодься, все склалося дуже доречно.
Рей чітко розумів, що щось тут нечисте. Не повірив жодному слову Ісіс, але щиро дивувався, куди насправді зникла Феліція. Найманець сумнівався, що брат знехтував вигідним союзом навіть якщо чарівниця йому по-справжньому сподобалася.
Поки Рей підбирав правильні слова, Ісіс продовжила свій монолог. Очевидно, напій вдарив їй у голову, принцеса розкрилася після якихось кілька ковтків.
— Завжди мріяла подорожувати, — замріяно промовила вона захмелілим голосом. — Але ти не думай, що я буду тягарем. Я почала вивчати магію і вже вмію…
Вона клацнула пальцями. Нічого не трапилося. Ісіс насупилась і повторила маневр. З кінчика вказівного зіскочила ледь помітна іскра, що розчинилася в повітрі, навіть не досягнувши поверхні столу.
— Ну нічого, це справа практики. До того ж, ти мені допоможеш, – останню фразу вона видала сильно розтягуючи голосні. — Здорово, що Феліція сподобалася Еттерові більше за мене, чи не так?.. Він та-а-ак зрадів…
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Подорож пiд вiнець, Анна Мінаєва», після закриття браузера.