Читати книгу - "Проєкт Лазар, Анатолій Луженецький"

Я мляво відмахнувся. Полум’я не перевірив, не було вже настрою. А почувався пригнічено через те, що я наймолодший у загоні. Та ще й найнижчий. Не брати ж до уваги підмайстра Шакри, там справді п'ятнадцятирічний пацан. І то він був вищий за мене. Ех... гаразд, це мої внутрішні загони. Найголовніше ж, що? Сила, харизма і розум. А цього в мені вистачає. Тому досить рюмсати і пора братися до справи, а саме оглянутися навколо. Все ж таки, я не катався ще караванами.

П'ять критих фургонів, запряжених кіньми, вишикувалася в лінію. Частина загону кіннотники, найчастіше це командири. Але були й винятки, наприклад, загін розвідки був при тваринках, чи зворотна ситуація - Даг, який марширував попереду возів. Все ж таки, латники і ставили весь темп для загону. Проте вони й приймали перший удар на себе, будучі авангардом всього загону.

В цілому, я думав, що тут буде озброєна анархія, та те що я бачив, ніяк хаосом не назвеш. Кінна розвідка по бокам від загону. Попереду ж тіньовики, які завдяки здібностям можуть дуже швидко відреагувати на небезпеку попереду. В авангарді загін Дага: заковані в сталь воїни з дворучними мечами. Позаду них в перемішку лучники та арбалетники під керівництвом невідомого мені командира. По бокам від них два піхотних загони, де озброєння складалося з копій, мечів та щитів. І закривали караван різноманітна п’ятірка з тіньовика, двох лучників та двох воїнів.

В фургонах ж були речі, частково зброя та цивільні люди. Не всі вміють тримати зброю. А якщо і робили це, то не професійно, тому в бій їх не пускали. Хоча здається мені, що ці люди зможуть за себе постояти в критичній ситуації.

Я ж сидів із кучером у другому фургоні, оскільки не вмів керувати конем, та й бажання не було. Поруч скакала Флоренс, намагаючись стежити за всім загоном.

Розглядаючи цих усіх різномастих, проте об'єднаних під одним прапором людей, я зрозумів, що не знаю назву загону. Якось було не до цього. Однак зараз їхній командир скакав поруч. Дочекавшись, коли Флоренс звільнитися, покликав її:

- Лейтенант? - дівчина запитально подивилася на мене, піднявши брову. Красуня... - Як називається загін?

Поруч хмикнув кучер. Ще б пак, скільки часу провів із бійцями, а тільки зараз зацікавився.

- Химера.

- А вам пасує, - з посмішкою вимовив я, вдруге роздивляючись різноманітну компанію.

Кілька видів звіролюдей, тіньовики, вейрі - численні метиси. І все під одним прапором.

- Як тобі вдалося їх усіх об'єднати?

- Це довга історія, - якось сумно відповіла дівчина. - Потім розс...

Перериваючи слова Флоренс, у кучера встромилася стріла, відкидаючи того на землю. Тієї ж миті рознісся крик:

- Засада!!!