Читати книгу - "Проєкт Лазар, Анатолій Луженецький"

На цьому розмова закінчилася. Цікаві хлопці. Залишивши їх далі чатувати, попрямував до Флори, потрібно ще багато чого дізнатися. Наприклад, якого біса на нас напали і чи були в них якісь маячки.

Відповідь отримав від помічника лейтенанта. Гельт попросив поки що посидіти осторонь, не заважаючи загону. Але почувши запитання, роз'яснив. Фіренці вже влаштовували такі засідки, однак до цього ще жодного разу не маскуючись магією. Щодо маячків вони теж знали, тому Шакра знищував їх одразу, як вступив у битву. А якщо точніше, переміщував їхній слід подалі. Подробиці я можу дізнатися напряму в мага. Подякувавши чоловікові, пішов назад. 

Поки дістався до свого місця, втомився. Як же мій організм виснажився, якщо я так швидко вимотуюся? Бухнувшись поруч із магом, полегшено витягнув ноги.

- Важко? - пихкаючи трубкою, запитав старий. Я просто кивнув. - Нічого, скоро легше стане. Ти от скажи мені, як бар'єр зламав?

- Я думав, Гаррет усе розповів.

- Гаррет? - маг розсміявся, та я й сам уже зрозумів, яку відповідь міг дати мовчазний тіньовик. - Він не любитель подробиць, з його слів звучало так: напали, вбили солдатів, ти зламав бар'єр, і вони разом убили священика, поки ти лежав у відключці.

- Ви занадто багато слів використовували.

Відсміявшись, Шакра повторив запитання.

- Дотик, що ми пробували, - бачачи здивований погляд, пояснив. - Уявив, що бар'єр - це жива істота і відчув його разом із магом. Потім просто перекачував енергію в стрілу пітьми.

- Цікаво-цікаво, - старий похитав головою. - Ніхто не думав, що можна «оживити» магію. Чи це ти прив’язав магію до живої істоти? Хм...

Шакра задумався. Я ж просто лежав, насолоджуючись спокоєм, всілякі питання відпали, хотілось відпочити. Не потрібно було нікуди бігти, нікого вбивати. Якщо так подумати, я досить легко переношу смерть людей. Звісно, я стикався з серйозними травмами на гладіаторських боях, і вже вбивав бандитів у цьому світі. Але зараз, коли мій клинок встромився в латника - нічого не відчув. Це був ворог, якого потрібно знищити. 

Досить дивно, що в мене не додалося сил, як за вбивство тварюк. Мені здавалося, цей світ нагороджує переможця. Але, схоже, не за смерть людей. І якщо подумати, це логічно. Інакше почалася б масова різанина.

А ось поява Нікс в підпросторі, дуже зацікавила. Туди ж потрапляє моя душа чи свідомість під час таких… «подорожей». І судячи по деяким моментам з минулого, це не перша наша зустріч. Залишилось тільки гадати: ворожа вона мені чи ні. Хоча Мстислав казав, що зазвичай стихійні боги не ворожі до своїх послідовників.

Хм… та я вже належу Загрею. Чи Нікс?

Щось навіть думка про те, що я комусь належу не зворухнула нічого в середині. Думаю, в минулому я б вже збунтувався. Та зараз, хотілося просто дійти до своєї мети і дізнатися правду.

- Виступаємо! - перериваючи роздуми, скомандувала Флора.

Фургони поповнилися спорядженням культистів, але цього разу найманці відправили вперед більше людей, щоб знайти можливу засідку. Хоча мене досі цікавило, чому так нерозумно потрапили в пастку. Сидячи біля кучера і спостерігаючи за околицями, дочекався, коли зі мною порівняється Флора.

- Погано виглядаєш, - я простягнув дівчині свою флягу з водою. - Я так зрозумів, плани змінилися?

Дівчина відпила і з сумною посмішкою похитала головою.

- Ні, це єдиний тракт до кордону, - Флора перекинула мені назад флягу. - Якщо підемо вбік, загрузнемо в багнюці.

- Зупинимося раніше? Усім потрібен відпочинок.

Лейтенантка розсміялася, деякі найманці здивовано подивилися на свою очільницю.

- Зоря, я розумію, що ти турбуєшся за мене, але все вже вирішено, - я зніяковівши, опустив погляд. Поруч хмикнув кучер. Ну-ну, друже, останній, хто так хмикав, лежав потім зі стрілою. Немов щось відчувши, мужик поруч зі мною пересмикнув плечима. Дівчина знову розсміялася, побачивши цю пантоміму. - Я відправила Гаррета вперед, якщо помітить якісь сліди попередить.

- А проти магії маскування у вас нічого немає? - поставив я питання, яке мене цікавило. Досі не виходило з голови, що ми якось тупо потрапили в пастку.

- На жаль, розсіювати магію ілюзії можна тільки або спеціальним артефактом, або...

- Потужним магічним імпульсом, - раптово Шакра опинився поруч. Старий підвів коня ближче. - Навіть адепти ілюзій не завжди можуть відчути свої творіння.

Я недовірливо подивився на мага. Звучить безглуздо, як це не відчувати свою магію?

- Так-так, є в мене знайомий у Лучії, майстер-ілюзіоніст. Але наш випадок не належить до магії, - Флоренс, здавалося, задрімала під монолог вейрі. Решті ж теж не була цікава наша розмова. Схоже, я тут єдиний хто слухав. - З огляду на те, що боролися ми не з магом, а зі священиком, найімовірніше, це був якийсь вид благословення.

- Коли на нас напали, я відчув сплеск мани, хочете сказати, це було відлуння сил священика?

- Можливо-можливо, - маг запихтів трубкою. - Жреці не особливо люблять ділитися з магами своїми секретами.

- А може жрець вивчити магію або ж навпаки: маг отримати силу бога?