Читати книгу - "Between angels and demons, Chris Jey"

- Усі, хто не ангели, йдіть звідси, - наказала Франческа друзям. Ті одразу її послухали. А сама дівчина залишилася. Вона звернулася до янгола. - Кем, заспокойся, - Френкі підійшла ближче. - Ти не винний.

- О, навіть не починай мене заспокоювати, - обернувся Кем до дівчини. Його шкіра світилася золотистим сяйвом. - Я знайду Джейд. І коли я це зроблю, то Пекло видасться їй Раєм.

- Ти правий. Вона заслужила на твій гнів. Але давай міркуватимемо зараз тверезо. Якщо ти не заспокоїшся, то рознесеш пів замку. Я розумію, інтер'єр тут такий собі і ремонт не завадить, але тут багато невинних людей, які можуть постраждати.

- Вибач, - Кем заспокоївся. – Нам потрібна допомога. Михаїле! – почав звати Кем.

- Навіщо ти звеш його?

- У нього є зброя, якою можна вбити Анахіт. Михаїле!

- Що? Він мені не розповідав про це.

- Що менше знають про зброю, то краще. Він мені розповів про це лише тому, що ми з Данте близькі. Михаїле!

- Що сталося? - перед друзями з'явився архангел.

- Клинок Смерті. Він потрібний мені. Негайно, – відповів Кем.

- Усе так погано?

- Так, - твердо відповів Кем.

- Добре. Я його принесу, – Михаїл зник.

- Як клинок Смерті зможе вбити Анахіт? Вона ж безсмертна, - здивувалася Франческа.

- Ті інгредієнти, які збирала Данте за дорученням Михаїла, є ключем до смерті Анахіт, а не сам клинок. Він лише доповнює його силу. У рукояті смертельна отрута для Анахіт. Її треба ввести їй.

***

Данте опинилася серед великої кімнати з каміном. Озирнувшись, вона помітила, що стоїть у центрі кола із символами та якимись кристалами. До кімнати зайшло п'ять жінок і Джейд.

- Привіт, люба, - заговорила вона до мисливиці.

- Мені сказали, що ти мертва. Бачу, це були лише чутки. Чому я тут?

- Не говоритиму загадками: мені потрібна Анахіт. З першої секунди, як я відчула її силу… забути це неможливо. Тому я зібрала шабаш досить сильних відьом і за допомогою шантажу змусила їх допомогти мені. Вони дістануть Анахіт із тебе, і вона знову буде моєю, - Данте засміялася. - І чому тобі так весело? – поцікавилася Джейд.

- Анахіт перемогли Табріса, а потім Адаель. А вони були дуже сильні противники. Ти думаєш, вони тебе не вб'ють?

- Ну, для початку їм потрібно вибратися з клітки, - Джейд вказала на кристали. - Я запозичила їх у Люцифера.

- Тобто вкрала, - уточнила Данте.

- Яка різниця. Головне, що зовсім скоро я стану наймогутнішою істотою.

- Дуже сильно в цьому сумніваюся, - Данте перетворилася на Анахіт. – Якщо ти не знаєш, то ми не збираємося більше нікому підкорятися. А твій план із тріском провалитися. МИ більше не будемо нічиєю рабинею, - Анахіт спробували вийти з кола, але їх вдарило струмом. - Ти знаєш, ми вміємо чекати, - вони присіли на підлогу, заплющили очі і стали наспівувати собі під ніс мелодію.

- Міс, - звернулася одна з відьом до Джейд, - ми можемо починати.

- Чудово. Вперед і з піснею, - наказала відьом демон.

Вони розпочали ритуал. Ось тільки закінчити його не вдалося. За мить будинок, у якому тримали Анахіт, почав руйнуватися. Його ніби розбирали як зібраний раніше конструктор. Спочатку черепиця даху полетіла геть, потім крокви, обрешітка, горищне перекриття. Далі на будівельні матеріали розлетівся другий поверх. Потім почав валитись і перший. Дерев'яна підлога, на якій сиділа Анахіт, почала вибухати. Одна з дощок відкинула кристал, який стримував її, геть.

- Так набагато краще, - дівчина зловісно посміхнулася і підвелася з підлоги. – А тепер, – вона вийшла з кола, – я почну свій ритуал. Я була доброю надто довго, - Анахіт спочатку звернула шию одній відьмі, обезголовила іншу, у третьої вирвала серце, четверту перетворила на попіл, з п'ятої відьми здерла всю шкіру одним клацанням пальців і спалила її тіло. Побачивши все це, Джейд запанікувала і зникла. – Не так швидко, подруго, – промовили Анахіт у порожнечу. Потім вони, наче з нізвідки, витягли Джейд, і сильно вдарили її об рештки підлоги будинку. Піднявши демона за шию, Анахіт почали її душити. - Будь сміливішою, покажи своє справжнє обличчя.

- Пішла ти, - прохрипіла Джейд і спробувала вирватися. Вона встромила ніж у серце Анахіт. Ті відпустили демона.

- Серйозно? Цим ти хотіла нас вбити? Не вражає, - Анахіт дістали кинджал і викинули його. Рана затяглася. - Набридло з тобою панькатись, - Анахіт торкнулись Джейд і її людська оболонка розлетілася. Залишився лише демон. Виглядав він як людина, яка сильно обгоріла. Навіть тіло його ще диміло, очі були жовтими, а обличчя понівечене шрамами. – Виглядаєш не дуже. Але кого це хвилює, правда? - Анахіт знову торкнулись Джейд. Та почала сильно кашляти кров'ю, кістки почали ламатися, а шкіра почала горіти. Потім Анахіт одним плеском в долоні перетворили демона на попіл. - Так краще. Що ж, тепер приступимо до основної страви.

Анахіт вийшли із зруйнованого будинку. Вони були посеред покинутого міста. Анахіт глянули на небо, і за мить його затягло чорними хмарами з громом і блискавками. Такі явища немовби відображали почуття Анахіт у цей момент. Їм було боляче через те, що їх знову хотіли використати. У спільній свідомості з Данте, мисливиця намагалася вгамувати гнів Анахіт. Вона намагалася достукатися до них. Але було пізно. Анахіт пройшли точку неповернення. Вони перемогли Данте і замкнула її свідомість у клітку. Анахіт пішли вперед пустельною вулицею покинутого міста. При кожному їх кроці щось вибухало чи руйнувалося, а земля тремтіла.

- Щось довго ви, - шлях їм перегородили, донедавна, їх добрі знайомі. Це були друзі Данте: Кем, Кріс, Артур, Джеймс, Анна, Кая, Олсен, Френкі та Михаїл. – Команда вільної волі прибула. Сказали б, що раді вас бачити, але це не так. Забирайтесь. Не хочу, щоб ви нам заважали, – Анахіт рушили вперед.

- Анахіт, ти маєш зупинитися, - почав говорити Михаїл. - Віддай контроль Данте, і ніхто не постраждає.