Читати книгу - "(не) Ідеальний бос , Аксінія Найт"

Ніколас вирішив кинутися за дівчиною, але її й слід зник. Він хотів поїхати до неї додому, але зупинив дзвінок телефону.

– Банкет уже скінчився? – різко спитав його бос.

– Так. Щойно, – сухо прозвітував Нік. Він здогадувався, що містер Хейз може зараз вимагати запис.

– Тоді чекаю на тебе у своєму кабінеті. Буде ще одне доручення. І поспішай! – скинувши дзвінок, Нік вилаявся, що його план зірвався, але все ж таки спіймав таксі і попрямував до ресторану.

Віддавши все, що вимагав від нього бос, у відповідь той вручив йому конверт із дорученням передати його за вказаною адресою.

Ніколас відразу вирушив відвозити конверт, сподіваючись потім таки поговорити Шеріл. Але яким же було здивування, коли чоловік опинився перед будинком своєї дівчини. Перечитавши ще раз зазначені на конверті дані, до нього тільки зараз почала доходити вся абсурдність ситуації. Його бос мав якісь незрозумілі стосунки з Шеріл. Ця думка пронизала його черговим болем, змушуючи прийняти для себе найскладніше рішення. Він не міг продовжувати стосунки у брехні. Спочатку Алексіс, потім Ділан.

«Хто ж ти така, Шеріл?» – з сумом подумав він про себе, піднімаючись на потрібний поверх.

Варто було дівчині відчинити двері, як у неї від подиву розплющились очі. І насамперед вона намагалася прогнати Ніка, особливо коли дізналася з якою метою він приїхав. Чоловік чув якусь приреченість і розпач у її голосі і як би Нік не запевняв, що нічого не знав, Шеріл зовсім не вірила йому.

Він розумів, що це її право не вірити, але водночас його попереднє рішення було вже неактуальним. Поглянувши на дівчину, що стояла на порозі, вимотана від сліз, чоловік зрозумів, що не може піти і відмовитися від свого кохання. І як би йому не було боляче від її спроб позбутися його, Ніколас твердо вирішив залишитися. Він був готовий поборотися за власне щастя.

– Ми знайдемо вихід. Я буду поруч і допоможу, – він притискав її до себе так міцно, щоб вона відчула його присутність, щоб Шер змогла повірити, що він справді поруч і не зрадить її.

З того дня чоловік щодня приїжджав до неї ввечері, інколи ж і залишався на ніч. Але поступово він помічав, наскільки дівчина змінилася після свого дня народження. Вона дозволяла йому бути поруч, але без шансів на щось більше. Вона начебто й підпустила його ближче, але повністю закрила свою душу.

Майже через три місяці Ніколас не витримав і вирішив відверто поговорити з дівчиною. Йому ставало дедалі складніше вивозити такі відносини, які сильно тиснули на нього своєю приреченістю. З кожним днем ​​це ставало все жорстокішою тортурою та випробуванням на міцність.

Одного вечора вони сиділи удвох за столом і вечеряли. Шеріл уже збиралася піти у свою кімнату відпочивати, коли чоловік заговорив:

– Ти ж розумієш, що так не може продовжуватися?

– Ти про що, Нік? – нерозуміючим поглядом подивилася дівчина, завмерши на місці.

– Ти все чудово розумієш, Шер. З твого дня народження ти дуже змінилася. Щодня ти ховаєш себе у почутті провини. Невже моя присутність поруч не дає тобі моменту, щоб забути про минуле? Зі мною настільки погано, що я не можу стати для тебе ближчою людиною, ніж був раніше?.. – його голос був сповнений розпачу в надії достукатися до дівчини.

– Ти знаєш, що я не можу забути минуле. Не після того, що я зробила…

– А що ти такого зробила, що треба заживо себе ховати? – вже починав дратуватися Нік.

– Я зрадила рідну мені людину. Своїми ж руками вже вдруге зіпсувалп йому життя, – на її очах почали виступати крапельки сліз, а сама вона повільно опустилася на стілець.

– Чому ти не хочеш нарешті поговорити з ним? Пояснити все чесно та відкрито? Усі фото у тебе, Ділану нема чим більше тебе шантажувати.

– Я не можу…

– Знаєш, Шер… Я весь цей час намагався тебе зрозуміти, йшов тобі назустріч. У будь-який спосіб підтримував тебе. Завжди був поряд. Але будь-якому терпінню приходить кінець! Я не іграшка, щоб дозволяти так знущатися з моїх почуттів! – не витримав Нік цієї безглуздої розмови. – Якщо ти сама не підеш до Алекса, тоді це зроблю я. Але врахуй лише одне… Тоді до тебе я більше не повернуся… Досить витирати об мене ноги! – чоловік встав з-за столу і вже збирався йти, але дівчина несподівано взяла його руку.

– Нік… – по її щоках градом котилися сльози. – Пробач мені… – шепотіла дівчина, притискаючись до нього в міцних обіймах. Його серце було готове вистрибнути з грудей від того, що вона сама зробила крок йому назустріч.

– Я кохаю тебе… З нашої першої зустрічі кохаю, – шепотів він їй на вушко. – Але я не можу так більше. Не муч мене... Або поговори з Алексом і впусти мене повністю в своє життя, або ж просто відпусти мене.

– Я боюсь… Вперше в житті я боюсь, що він не захоче говорити. Мені легше закритися у собі, ніж дозволити йому знищити мене. Я знаю, як це боляче падати після зради.

– Скажи… А про мене ти хоч раз подумала? – надривним голосом запитав Нік, не розтискаючи обіймів. – Невже тобі так наплювати на мене, що ти не хочеш навіть спробувати зробити крок?

Шеріл підвела голову і подивилася в його очі, які були сповнені одночасно коханням та болем. Вони втратили рахунок часу, скільки простояли так, обіймаючи один одного, не кажучи ні слова.